Представивши наприкінці березня свій спільний альбом під назвою «Афродизіяки» столичним журналістам, характерні представники українського музичного вест-сайду львів'яни «Мертвий Півень» і Віктор Морозов вирішили презентувати платівку більш широкому колу слухачів. З цього приводу в приміщенні київського Молодого театру 15 квітня відбувся невеликий, але дуже яскравий концерт.

Як і пообіцяв перед початком виступу фронтмен «Півнів» Михайло Барбара, програма виступу не обмежилася матеріалом, представленим на альбомі. Пісні «Афродизіяків» перемежовувалися тридцятирічної витримки рок-н-ролами і баладами Віктора Морозова та класичними хітами «Мертвого Півня». Стилістика композицій варіювалася від джазу і фанку до класичного року і харду. В цілому ж музику, звучала того вечора, можна визначити як львів-рок – був у цьому калейдоскопі напрямків якийсь загальний внутрішній стрижень, що є у всіх музикантах із західної столиці і дозволяє безпомилково відрізнити їхню творчість від музики, яку роблять представники інших міст.

До безпосередніх «винуватців свята» на сцені періодично приєднувався жіночий вокальний квартет з Харкова «Ойра», одна з учасниць якого була опізнана як вокалістка стрімко набирючої оберти харківської лаунж-групи «Lюк». Своїми красивими голосами й автентичними наспівами дівчини додавали цьому буйству музичних фарб додаткову глибину.

Одна з пісень була присвячена пам'яті загиблого нещодавно керівника «Громадського радіо» Олександра Кривенка, близького друга як «МП», так і Віктора Морозова. До закінчення надривної, проспіваної зі сльозами на очах композиції, зал встав і вшанував мовчанням пам'ять талановитого журналіста і гарної людини.

Камерна обстановка невеликого залу Молодого театру час від часу змінювалася атмосферою повноцінного рок-концерту, коли молодь вивалювала під сцену і влаштовувала різноманітніші танці: від новомодних слемів і пластичних опусів у дусі раннього Міка Джаггера до рок-н-ролів і традиційних парних «медляків». Саме цим юним шанувальникам удалося вмовити «Півнів», які закривали програму, зіграти на біс. На багаточисельні прохання Барбара і компанія виконали один з найголовніших своїх хітів «Beautiful Карпати» - приголомшливу свингову річ з альбому «Шабадабада».

Останній раз «Димна Суміш» виступала в Києві ще восени. Після феєричного концерту в «Опері», коли зал просто не зміг умістити всіх бажаючих зарядитися від одного з найпотужніших в Україні генераторів живого драйву, наступив піврічний затишок. Мовчання «ДС» породжувало безліч усіляких чуток і домислів, але в тому, що вони повернуться, сумнівів не було ні в кого – дуже вже величезний потенціал показали ці чотири чернігівських хлопці, занадто вже яскравим явищем вітчизняної альтернативної сцени вони стали. Такий скарб пропасти не міг. І розмови про майбутній концерт «Димної Суміши» у «Бабуїні» у музичній і навколомузичній тусовці почалися задовго до дня «Ч» - 5 квітня. Основний їхній зміст зводився до фрази: «Буде щось нове».

Нововведення стали видні ще до перших акордів. Головне з них - зміна складу, яке вже потягнуло за собою всі інші. Отже, у «ДС» відбулася наступна рокіровка: групу залишив гітарист Сергій Шейко, чиє місце «за веслом» зайняв головний композитор, ідеолог і барабанщик «Суміши» Олександр Гущин, якого у свою чергу за «казанами» на «кухні» замінив новобранець Костянтин Прищепин.

Зовсім логічно, що зміна складу спричинила за собою деякі зміни в звучанні. Саунд став ще більш щільним, ритм більш рваним. Злегка змінилися гармонії, в аранжуваннях стали чіткіше прослухуватися панківські настрої і виявлятися елементи психоделії. Однак кардинальними ці природні «мутації» назвати не можна. За духом і подачею це була все та ж «Димна Суміш»: божевільна, вибухова, безкомпромісна, по ділу зла, до різі в очах правдива, але в той же час дуже глибока і тонка. І все той же оригінальний голос вокаліста Сашка Че, що у кожній пісні проживає по кілька життів, пропускаючи через себе весь спектр людських почуттів, емоцій і пристрастей: ненависть, роздратування, ніжність, лють, скорботу, втому, байдужість, розчарування, любов... І його вірний віровець – унікальний інструмент, названий за прізвищем його винахідника, що грав свого часу в «ДС», інструмент, якого ніхто ніколи крім учасників групи не бачив, але який своїм звуком просто розриває на шматки, даючи фору будь-якому скретчу.

Інша зміна, яку спричинило собою оновлення складу, була дещо розчаровуючою. Колись півторагодинна програма «Димної Суміши» скоротилася майже вдвічі. Новий барабанщик ще не остаточно ввійшов у курс справи і деякі зі старих своїх речей «Суміш» не грала через їхню «вогкість». Але головні свої хіти хлопці на гора, звичайно ж, видали. Панківська лірично-пофігістична «До побачення, кохання»... Скажений кавер на «Юного Орла» Поплавского, що розмазує по стінці своїм найжорстокішим нью-металевим натиском... «Герой» - данина поваги талантові і харизмі останнього героя рок-н-ролу Курта Кобейна... Пронизлива лірика хіп-хопової «Стіни», яскравість якої визнають кращі репери країни... Ставший візитною карткою «Димної Суміши» і квінтесенцією музичних і життєвих поглядів її учасників «Молоток»... Та й, як говориться, немає худа без добра. Скорочення трек-листа було компенсовано наявністю в ньому зовсім нових пісень, що на ура були сприйняті численною публікою і зайвий раз підтвердили той факт, що «Димна Суміш», її унікальний синтез панку, хард-кору, нью-металу, хіп-хопу, пронизаний неповторним, абсолютно українським духом - це нове слово в музиці, і не тільки в масштабах України.