Півні та янголи
Якась жахлива і фатальна дата - 11 жовтня. Рівно 6 років тому в цей день відлетів на небеса мій побратим по театру "Не журись!", бард, батяр і кум Андрій Панчишин, а сьогодні мене просто приголомшила і вбила новина про раптову смерть чудового співака, музиканта і актора, мого побратима по духу Міська Барбари. Новина була шокуюча і несподівана насамперед тому, що всього лише 5 днів тому Місько прислав мені послухати нову, як він написав, "дорослішу" версію моєї старої пісні на поезію Павла Тичини "О, панно Інно", яку він записав разом із чудовим музикантом Юрком Єфремовим для майбутнього свого альбому "13 ППЛ". Місько дуже тішився, що мені сподобалася ця версія і запросив мене у листопаді до Львова на святкування свого ювілею, як він написав, на "ТриДніСьв'ят з нагоди 50-ки"... Мені також пригадується, як у січні цього року Місько раптом запитав, скільки мені було років, коли я написав музику до "Панни Інни", а коли я відповів, що це було в 1974 році, тобто, коли мені було 24 роки, він дуже втішився і повідомив, що Тичина написав цю геніальну поезію в 1915 році, коли йому теж було... 24 роки!
Місько завжди був захоплений "Панною Інною", а мене завжди захоплювало те, що він по-справжньому любив і цінував поезію, а не просто якісь дебільні "тексти", тому й бард-, а потім рок-музика його славетного "Мертвого пісня" завжди вдало поєднувала ці два елементи, два крила - музику й поезію, починаючи з дивовижної і пророчої композиції на вірш Наталки Білоцерківець "Ми помрем не в Парижі" і закінчуючи численними іншими рок-мозаїками на вірші Олега Лишеги, Юрка Андруховча та інших чудових поетів. Цим "Мертвий півень" дуже вигідно відрізнявся від інших рок-груп, завжди залишаючись вірним експериментальному, альтернативному варіанту рок-музики, завжди дивуючи і захоплюючи своїх фанів свіжістю мислення і новими знахідками. Тому і я відразу погодився на пропозицію Міська, коли він 2003 року запропонував мені заспівати разом із "Мертвим півнем". Ця наша надзвичайно цікава творча співпраця завершилася рядом успішних виступів у різних містах України і випуском спільного альбому "Афродизіяки" з піснями на вірші Лишеги, Неборака, Малковича, Жадана, Воробйова, Москальця та інших.
Судячи з тих записів, які мені прислав нещодавно Місько, його співпраця з Юрком Єфремовим тяжіла вже більше до електронної музики, але знову ж таки небанальної, експериментальної і поетичної. Страшенно прикро, що ми вже не зможемо почути цю музику наживо, але дуже добре, що Місько встиг завершити ці записи, і всі його старі і нові фани зможуть насолодитися його творчістю, яка завжди була щирою і справжньою... Спочивай, мій дорогий друже, хоч мені здається, що твоя невгамовна душа і там, на небесах, продовжить свої пошуки і експерименти, тільки цього разу вже не з мертвими півнями, а з вічноживими янголами...