Це сталося за два днi по тому, як був готовий український переклад останнього роману Джоан Ролiнг "Гаррi Поттер i напiвкровний принц". "Зiронька i Квiточка -- чемнi дiвчатка, дали допрацювати!" -- пожартував 56-лiтнiй татусь у розмовi з кореспонденткою "Експресу".
В Українi Вiктор Морозов не був майже рiк, а повернувся лише на кiлька днiв, -- щоб проголосувати на виборах i владнати деякi справи з видавцями. А далi -- мерщiй назад у Канаду, до родини.
-- Пане Вiкторе, батькiвськi турботи вам приємнi?
-- Так! Я ж не розставався з моїми крихiтками з моменту появи їх на свiт, навiть на пологах був присутнiй. От зараз вирвався вiд памперсiв "у великий свiт" i... нiяково так, щемить у серцi!
Що й казати, з роками почуття батькiвства у чоловiка зовсiм
iнакше, -- не те, що в молодостi, коли ще вiтер у головi
гуляє. Хоча
я дуже люблю i своїх старших сина й доньку, i
двох онукiв...
-- Якi ще плоди вашої перекладацької працi, крiм "Гаррi Поттера", побачить у книгарнi читач?
-- Переклад роману "Матiльда" письменника Роальда Дала, якого українська малеча знає за твором "Чарлi i шоколадна фабрика" (пригадуєте екранiзацiю з Джоннi Деппом?).
Нетерпляче чекаю нового роману про Гаррi Поттера. Сподiваюся, що знову зможу випередити iнших перекладачiв, щоб українськi дiти змогли першими взяти книжку до рук.
До речi, то вже буде останнiй роман про цього героя. Але на цьому спiвпраця з Джоан Ролiнг не закiнчиться, -- письменниця пообiцяла написати нову серiю книжок для дiтей, сподiваюсь, таку ж цiкаву.
-- Вам легко працювати з Джоан Ролiнг?
-- Це не можна назвати спiвпрацею, адже ми навiть не
знайомi. Усi переговори ведуться через агентiв. Джоан
провадить дуже усамiтнений спосiб життя. Якось ми з iншими
перекладачами "Гаррi Поттера" намагалися вмовити її
зустрiтися, мовляв, це буде цiкаво
мiльйонам дiтей, якi
люблять Гаррi Поттера. Але вона вiдмовилась.
Втiм, я б узагалi не називав свою перекладацьку дiяльнiсть словом "праця", бо для мене це не якийсь важкий, виснажливий процес, а попросту насолода. Перекладаю книжку, як тiльки починаю її читати, уже вiд перших сторiнок. Якщо твiр менi подобається, то я сiдаю за комп'ютер й одразу ж починаю працювати. Прочитав сторiнку -- маю сторiнку перекладу. Тобто я читач i перекладач в однiй особi. Морозов-читач прагне якнайшвидше дочитати книгу, йому кортить дiзнатися, чим закiнчаться подiї. Це дуже додає ентузiазму Морозову-перекладачевi.
Мабуть, це пояснює мою подвiйну натуру, адже я народився пiд сузiр'ям Близнят. Знаєте, якщо я вже прочитав книжку, то нiколи не перекладу її -- лiньки!
-- Вашi тексти напрочуд органiчнi, навiть не вiриться, що вони перекладнi...
-- Я завжди роблю тiльки те, що менi до душi. Переклавши першу сторiнку, перечитую її. Якщо вiдчуваю штучнiсть, то не берусь за роботу, це не моє.
А ще не люблю в українському текстi незрозумiлих слiв,
хай як гарно вони звучать. Iнодi навiть доводиться
сперечатись з
редакторами, котрi норовлять дописати щось
"дуже лiтературне". Менi дуже допомагає музика, адже я чую
ритмiку тексту i можу
виявити фальш.
-- Яке заняття нинi вам ближче: музика чи лiтература?
-- I те i те. Менi важливо, щоб можна було час вiд часу змiнити вид дiяльностi, а особливо -- простiр. Можливо, тому багато подорожую свiтом, подовгу живу в iнших країнах.
Але найважливiше для мене -- вiдчуття дому. Менi важливо
знати, що будь-коли можу повернутися в Україну, до Львова. Це
мiй дiм,
iншого я не уявляю.
Iрина ЛЬВОВА, Експрес
Версія для друку
ПИШІТЬ
НАМ
