www.makler.com.ua

ЦІКАВА РОЗМОВА

– Пане Вікторе, що Ви відчували,

щойно закінчивши переклад

останньої книги про Гаррі Поттера?

– По-перше, я дуже радий, що все

вдалося зробити вчасно, тобто пер-

шими видати переклад цієї остан-

ньої частини пригод про Гаррі

Поттера. Щоправда, зі зрозумілих

причин конкурентного характеру,

головне для нас було випередити

росіян. Однак, як виявилося, ми

взагалі першими у світі випусти-

ли у світ переклад останньої час

тини пригод про Гаррі Поттера.

Це підтвердив мені британський

журналіст, який пише статтю про

книжку Джоан Ролінґ. Він сказав,

що першим вийшов український

переклад, другими були турки, а

третіми – росіяни. Це, звісно, дуже

приємно.

– А де, в якому місті й місці, Ви

перекладали?

– Перекладав я в одному місці – в

київській квартирі, яку ми з дружи-

ною та дітьми винаймаємо. Це помеш-

кання міститься на тринадцятому

поверсі висотного будинку. У ньому

я мав свій столик і комп’ютер – і там

працював над перекладом. У той час

навіть жартував, що видавець Іван

Малкович не дозволяє мені покидати

це місце, поки не закінчу перекладу.

– Пане Вікторе, у Києві винаймаєте

квартиру, а де живете постійно?

– У Львові. Тут я придбав квартиру

на вулиці Руській, навпроти Успенської

церкви. Щоправда, рідко буваємо там,

бо дружина працює в Києві, тепер ми

частіше живемо саме в столиці.

– Як виглядає львівське

помешкання, в якому стилі

оформлено його інтер’єр?

– Чесно кажучи, коли я купив цю

квартиру, то там уже все було зроблено.

Вона була в чудовому стані, інтер’єр

дуже гарний, усе якісно й практично

облаштовано. Фактично ми нічого

й не змінювали. Щодо стилю, то це,

швидше за все, модерн. Усе зроблено зі

смаком і водночас практично, проду-

мано до деталей. Отож жити там дуже

Ім’я співака й композитора Віктора

Морозова добре відоме ще з

кінця 1980-х – початку 1990-х

років. Тоді його пісні були не менш

популярними, ніж творчість Василя

Жданкіна, “Братів Гадюкіних”,

сестрички Віки, а театр-кабаре “Не

журись”, натхненником і учасником

якого був Віктор, незмінно

збирав аншлаги в залах Львова й

України. Нині ж Віктор Морозов

найкраще знаний як перекладач,

зокрема книжок-бестселерів про

пригоди Гаррі Поттера, остання

з яких вийшла у світ восени. Тож

наша розмова не могла початися

інакше, ніж із запитання про цього

літературного героя, улюбленця

дітей усього світу.

Віктор МОРОЗОВ:

Львів мені найближчий

Віктор Морозов народився 15 червня

1950 р. в м. Кременці на Тернопільщині.

Музичну кар’єру розпочав на початку

1970-х рр. у Львові, створивши одні з

перших українських рок-груп – “Quo

Vadis” (1971 р.) й “Арніку” (1972 р.). Від

1976 р. працював солістом ансамблю

“Ватра”, а 1979-го – популярної “Смеріч-

ки”. 1988 р. Віктор став одним із заснов-

ників і мистецьким керівником театру-

кабаре “Не журись!”, у якому авторські

пісні поєднували з гострою політичною

сатирою. На початку 1990-х рр. разом із

гітаристом-віртуозом і композитором

Олегом Яремою започаткував новий

музично-акустичний проект під назвою

“Четвертий кут”.

Продовжує виступати сольно, а також із

“Четвертим кутом”, театром “Не журись!”,

“Мертвим півнем” і “Батяр-Бендом

Галичина”. В листопаді 2002 р. вийшов

компакт-диск В. Морозова і “Батяр-Бен-

ду Галичина” “Тільку ві Львові” (львівські

батярські пісні), а в березні 2003-го –

компакт-диск В. Морозова і “Мертвого

півня” “Афродизіяки”. Нерідко бере

участь у складі журі різних українських

музичних фестивалів (“Надія”, “Мелодія”

та інші).

Окрім музичної діяльності, Віктор

Морозов відомий і як перекладач. За

переклад українською книг про Гаррі

Поттера став переможцем конкурсу

“Галицький лицар-2003” в номінації

“Літератор/письменник року”.

Біографія

Джерело: www.mo-productions.com

www.makler.com.ua

ЦІКАВА РОЗМОВА

зручно й приємно. Немає нічого зай-

вого, що могло б заважати. Сучасний

дизайн квартири доповнюють старі

печі, які збереглися в помешканні.

– Ви деякий час жили в Канаді. Як

там вирішували квартирне питання?

– Так. У Канаді живуть батьки

моєї дружини. Раніше бувало, що

ми жили там і по півроку. Тепер їз-

димо до Канади лише час від часу,

щоб провідати батьків дружини.

Коли мешкали в Канаді, у місті

Торонто, то не купували помеш-

кання, а винаймали, бо розуміли,

що тимчасово там. Коли приїж-

джаємо в гості, то зупиняємося в

будинку батьків дружини.

– Винаймаєте квартиру в Києві, а

колись орендували в Торонто. Що

можете сказати про ціни тут і там?

– Можу сказати, що ціни в Києві

шалено зросли. Тепер навіть на око-

лицях столиці важко взяти квартиру

в оренду за 300-400 дол. США на мі-

сяць, не кажучи вже про центр.

Ми, наприклад, раніше, 2001 року,

орендували помешкання площею

приблизно 75 кв. м у самому центрі

Києва, біля Бессарабського ринку,

за 700 дол. на місяць. Потім нам по-

ступово підвищували ціну, і, врешті,

вона сягнула 1000 дол. на місяць. При

цьому ми вважали, що це дуже вигід-

ні умови. Потім довелося звільнити

цю квартиру, бо на півроку поїхали

у Вашингтон, де, до речі, народилися

наші діти – доньки Квітослава й Зо-

ряна. Коли ж повернулися до Києва,

то розраховували приблизно за таку

саму ціну, як колись, або трохи вищу

(1200-1500 дол.) знову винайняти по-

мешкання. Однак за той час ціни на-

стільки підскочили, що ми були вра-

жені. Тепер платимо за ту квартиру,

де я перекладав останню книжку про

Гаррі Поттера, в чотири рази більшу

суму, ніж за колишнє помешкання

біля Бессарабки. Щоправда, платимо

не з власної кишені, оренду оплачує

міжнародна фінансова корпорація, в

якій працює дружина.

– Що можете сказати про

оформлення інтер’єру київського

помешкання?

– Воно теж оформлене в модерно-

му стилі, навіть із певними вкраплен-

нями стилю техно чи хай-теку. Квар-

тира велика й простора, у ній немає

нічого зайвого. Я не люблю нагрома-

дження предметів, якихось деталей.

Натомість хочу, щоб усе було зробле-

но просто й зі смаком.

– Що передусім потрібно для

того, щоби Ви почувалися у своїй

квартирі затишно, комфортно?

– Найважливіше, щоб усе було

продумано, все було на своєму міс-

ці, тобто щоби в цьому помешканні

було зручно. Люблю також м’які ко-

льори, які налаштовують на відпо-

чинковий лад, створюють затишок.

Важливим для мене є також гарний

краєвид за вікном, наприклад, щоби

було видно захід сонця.

– Пане Вікторе, що Ви вкладаєте в

поняття “дім”?

– Беручи до уваги те, що і моє жит-

тя, і життя дружини складається з по-

стійних переїздів, то дім – це те місце,

куди хотілося б повертатися після

кожної подорожі й де можна відпо-

чити душею, відчуваючи затишок.

Дім має бути власний, один, поверта-

ючись куди, ти знаєш, що приходиш

додому. А в нашої родини, яка веде

ось таке циганське життя, виходить, є

декілька домів. Поки що ми навіть не

знаємо, де наш справжній дім.

– А як щодо Львова, може, його

можна назвати тим домом, який

найближчий Вашому серцю?

– Львів, безумовно, мені найближ-

чий. Особливо відчуваю це, коли див-

люся на наше місто з балкону своєї

квартири на вулиці Руській. Перед то-

бою відкривається неймовірно гарна

панорама: Успенська церква, ратуша,

інші старовинні будівлі. Власне, коли

дивлюся на все це, то по-справжньо-

му почуваю себе вдома. Саме тут я

можу й відпочити, і заспокоїтися.

– Що Ви думаєте про збереження

архітектурних пам’яток Львова?

– На жаль, нинішню ситуацію

оцінюю негативно. Мені здається,

що в центрі зводять надто багато

сучасних споруд, які не пасують до

старого міста й псують його непо-

вторний вигляд і колорит. Думаю,

що треба робити так, аби новобудо-

ви вписувалися в стару архітектуру,

щоб Львів не втрачав свого характе-

ру, духу, яким він завжди славився

і який постійно приваблював сюди

гостей із різних куточків світу.

– А де б Ви купили нерухомість у

світі й в Україні, якби мали на це

кошти?

– У світі, мабуть, на березі океану,

де був би простір, спокій, тиша й було

чути лише шум хвиль. А в Україні, крім

Львова, де вже маю квартиру, напевно,

в місті, де я народився – у Кременці.

Розмовляв Тарас РІЗУН

2000 р. - “Алхімік”, Пауло Коельо.

2001 р. - “Уявлені спільноти”, Бенедикт Андерсон.

2001 р. - “Вероніка вирішує померти”, Пауло Коельо.

2002 р. - “Гаррі Поттер і філософський камінь”, Дж. К. Ролінґ.

2002 р. - “Чорт і панна Прим”, Пауло Коельо.

2002 р. - “Гаррі Поттер і таємна кімната”, Дж. К. Ролінґ.

2002 р. - “Гаррі Поттер і в’язень Азкабану”, Дж. К. Ролінґ.

2003 р. - “Гаррі Поттер і келих вогню”, Дж. К. Ролінґ.

2003 р. - “Гаррі Поттер і орден Фенікса”, Дж. К. Ролінґ.

2004 р. - “Наташі: сучасна світова секс-торгівля”,

Віктор Маларек.

2005 р. - “Чарлі і шоколадна фабрика”, Роальд Дал.

2005 р. - “Ракета на чотирьох лапах”, Джеремі Стронґ.

2005 р. - “Гаррі Поттер і Напівкровний Принц”, Дж. К. Ролінґ.

2006 р. - “Матильда”, Роальд Дал.

2007 р. - “Гаррі Поттер і смертельні реліквії”, Дж. К. Ролінґ.

Пауло Коельо та Віктор Морозов під час зустрічі у Львові.

Переклади Віктора Морозова

www.makler.com.ua

ЖИТЛО ВІДОМИХ ЛЬВІВ’ЯН

Мандри Галичиною

Життя і творчість О. Кульчицької

пов’язані з багатьма містами та міс-

течками Східної Галичини, адже її

родина часто змінювала місце про-

живання: їхала туди, де батько-адво-

кат отримував роботу. Народилася

вона 1877 р. в м. Бережанах на Терно-

пільщині, а згодом жила в Кам’янці

Струмиловій (тепер – Кам’янка Бусь-

ка), Лопатині, Городку, Косові. Однак

головними в її житті стали, безпере-

чно, міста Перемишль і Львів.

Як пише О. Кульчицька у спога-

дах, 1900 р. її родина переїхала до

Львова, де батько отримав посаду

радника суду. Жили Кульчицькі тоді

на вул. Зиблікевича (тепер – І. Фран-

ка), 15. Те помешкання, як згадує О.

Кульчицька, було “гарне, вигідне,

шастикімнатне з балконом, у новій

частині кам’яниці”. Облаштовувала

житло сестра Олени – Ольга. Зроби-

ла це зі смаком, справді по-мистець-

ки. Відтак воно стало “надзвичайно

практичним і гарним”. Наприклад,

над кімнатою сестер, яка служила

спальнею, потрудилася таким чи-

ном, що в ній можна було “і працю-

вати, і гостей приймати”. Водночас,

як згадує О. Кульчицька, вона була

настільки затишна й “тепла”, “що хо-

тілося в ній бути”.

У Відні та Косові

1903 року О. Кульчицька їде до Відня

й успішно складає іспити на загальний

факультет Віденської художньо-про-

мислової школи. Літні канікули 1904 р.

минули в Косові, де батько Олени, Лев

Кульчицький, вийшовши на пенсію,

придбав будинок. У Косові О. Куль-

чицька відкрила для себе гуцульське

народне мистецтво. І, можливо, саме

тоді виник задум створити меблі для

міського помешкання в народному

стилі. Це мав бути комплект меблів,

виготовлений із використанням гу-

цульських конструкцій та елементів

народного мистецтва.

1908 року, успішно склавши іс-

пити, О. Кульчицька закінчила на-

вчання у Відні.

Початок

учительської праці

Невдовзі після цього О. Кульчицька

отримала посаду вчительки рисунків

у приватному ліцеї королеви Ядвіги у

Львові. У місті Лева вона жила разом зі

сестрою Ольгою в гарному помешкан-

ні у знайомих. Батьки передали їм ме-

блі, виготовлені за проектами сестер у

гуцульському стилі. Велику їх частину

зберегли до нашого часу й експонують

у музеї Олени Кульчицької у Львові.

Переїзд до Перемишля

1909 року художниця переїхала до

Перемишля, де отримала працю в II

Державному вчительському семіна-

рі. Спочатку Олена й Ольга жили тут

у невеликому помешканні, а згодом,

після смерті батька, до них переїхала

й мати. Тоді, як згадує О. Кульчицька,

Неподалік від церкви

св. Юра у Львові в кам’яниці,

збудованій за проектом

архітектора Бауера 1895 р.,

майже 30 літ прожила видатна

українська художниця Олена

Кульчицька. Свого часу ця

оселя на вул. Листопадового

Чину, 7 була не тільки її творчою

лабораторією, а й осередком

львівського культурного життя.

На щастя, не втратила вона

своєї мистецької атмосфери й

сьогодні, адже тепер тут музей

художниці, в якому можна

побачити її твори й відчути

світлу радість, яка, мабуть,

панувала в цьому помешканні

частіше, ніж смуток.

Служителька краси

www.makler.com.ua

ЖИТЛО ВІДОМИХ ЛЬВІВ’ЯН

“мешкання поширили ми до двох кім-

нат, і хоча й було в старій кам’яниці,

все ж було сонячне”. Його вікна ви-

ходили на центральну площу міста

(пл. Ринок, 28). У першій кімнаті була

спальня, в якій стояв великий гуцуль-

ський ткацький верстат, на якому пра-

цювала Ольга.

Друга кімната перемишльського

помешкання була дуже великою. В

ній приймали гостей, там “концен-

трувалося… господарство, мистець-

ке і суспільне життя”.

Перемишльське помешкання дуже

подобалося тим, хто бував у ньому.

Його інтер’єр облаштували з вико-

ристанням численних виробів укра-

їнського народного мистецтва.

Власна оселя у Львові

Вийшовши 1938 року на пенсію,

О. Кульчицька переселилася до Льво-

ва. Тут купила квартиру на третьому

поверсі кам’яниці на вул. Міцкевича

(тепер – Листопадового Чину), 7. Ви-

бір місця не випадковий. О. Кульчиць-

ка хотіла, щоб її помешкання було

поблизу собору св. Юра – осередку

українства, символу національного й

духовного відродження народу.

Квартира площею 92 м

складала-

ся з чотирьох кімнат (передпокій, ві-

тальня, майстерня, особиста кімната)

та кухні. Остаточно Олена, Ольга та

їхня мати переїхали в нове помеш-

кання влітку 1939 р. Щоправда, того

ж року мати померла, а наступного

не стало й Ольги. О. Кульчицька за-

лишилася в оселі сама. Тут вона про-

жила аж до смерті. Нині в цьому по-

мешканні – Художньо-меморіальний

музей Олени Кульчицької.

Оскільки збереглося доволі багато

меморіальних речей, вдалося з вели-

кою імовірністю відтворити інтер’єр

цієї львівської оселі мисткині. Зокре-

ма, тут багато дерев’яних меблів, які

гуцульські майстри виготовили за її

проектами в 1903-1907 роках і котрі

перевезли до Львова з перемишль-

ської квартири О. Кульчицької. Це

і ліжко, і крісла, і шафи, і мисник із

шафками, і дзеркало, і багато ще чого.

Вони і гарні, і водночас функціональ-

ні. Характерна риса цих виробів – їх

модерна форма, поєднана з елемента-

ми народного, зокрема гуцульського,

декору, що було притаманним для

тогочасного напрямку в мистецтві

– українського модерну.

Захоплення всім народним стало

основою творчості художниці в га-

лузі ужиткового мистецтва, зокре-

ма, в проектах одягу, жіночих при-

крас та аксесуарів, меблів, шпалер,

килимів. Цікавим у цьому контек-

сті є збережений досі орнаменталь-

ний декор над вікном М. Скорика

в м. Самборі, який спроектувала

художниця, та й, зрештою, інтер’єр

львівської оселі художниці. Фак-

тично О. Кульчицька була першо-

прохідцем у сфері українського

дизайну. Після неї справу підхопи-

ли та продовжили Павло Ковжун,

Святослав Гординський, Микола

Бутович та ін.

Одна з кімнат помешкання Оле-

ни Кульчицької служила їй май-

стернею. І нині тут є її мольберт, на

якому – портрет художниці, що не-

мовби й не покидала своєї домівки.

Унікальними прикрасами є кили-

ми, які за її проектами виткала се-

стра Ольга на ткацькому верстаті, що

його, до речі, досі можна побачити в

експозиції музею. Це, зокрема, кили-

ми “Богородиця з ангелами”, “Олені”

(на стінах) і “Сірий” (на підлозі). Не

менш майстерними є й такі елементи

інтер’єру, як покривало на ліжко, на-

стільник і віконні завіси, нові різьблені

карнизи, які, за ескізами художниці,

виконав старший викладач Львівської

академії мистецтв В. Іванишин.

Ті, хто були поруч

У Львові Олена Кульчицька ве-

лику моральну підтримку одержу-

вала від відомого графіка Василя

Касіяна, який дуже високо ціну-

вав її творчість. За його сприяння,

вона 1945 року отримала звання

заслуженого художника УРСР

і посаду професора на кафедрі

оформлення книги поліграфічно-

го інституту.

У домівці Олени Кульчицької у

Львові також бували: І. Свєнціць-

кий та його доньки Віра й Марія,

О. Дучимінська, Н. Семанюк, І.

Гургула, С. Таранушенко, М. Ба-

тіг, М. Моздир, З. Кецало та інші.

Домашньою господаркою в 1950-

1960-х роках художниці допома-

гали займатися сестра-василіянка

Кипріяна та пані Рузя.

Дім, де живе краса

Іще за життя Олена Кульчицька

дуже хотіла, щоби згодом у цьому

помешканні зробили музей. Про

це вона писала в спогадах. Відтак

усю спадщину заповіла україн-

ському народові в особі Львівсько-

го державного музею українського

мистецтва (колись і тепер – Націо-

нальний музей у Львові).

Після смерті художниці, 1967

року, постановою Львівської місь-

кої ради було вирішено зробити в

помешканні О. Кульчицької музей.

21 квітня 1971 року він відчинив

свої двері для відвідувачів. Відчи-

ніть їх – і Вам відкриється світлий

і прекрасний світ Олени Кульчиць-

кої, людини, яка все своє життя

служила красі.

Любов КОСТЬ, Тарас РІЗУН

Світлини Олька СМАЧНОГО

www.makler.com.ua

Там, де живуть

книжки

Знайти в помешканні місце для бібліотеки – справді проблема.

Надто якщо йдеться про малогабаритні квартири. Інше

питання – як оформити кімнату чи куток, де зберігають книжки?

У пошуках

спокою

Ритм життя настільки шалений,

що просто поглинає нас, перетво

рює на роботів. Однак людина – не

автомат, їй потрібен вільний час,

відпочинок, можливість розслаби-

тися. Більшість із нас шукає спокою

вдома. Одні – на канапі перед теле

візором. Для цього в помешканні

обладнують спеціальні кутки, голов-

ну роль у яких відіграють великі

сучасні телевізори й не менші, м’які

та зручні канапи й фотелі. Інші по-

любляють поговорити з рідними чи

друзями за великим столом, який

ставлять у спеціально відведеній

для цього кімнаті. Та є серед нас і ті,

хто просто не уявляє дозвілля без

доброї книжки та музики. Власне,

остання категорія людей відводить

удома одну з кімнат (якщо це дозво-

ляють розміри квартири) чи якийсь

її куток під бібліотеку.

Книжки

і музика

У такому приміщенні домінують

книжки, для яких, якщо приміщен

ня просторе, можна замовити спе-

ціальні шафи чи стелажі. Крім того,

тут обов’язково розміщують неве-

ликі полички (можуть бути висувні)

для компакт-дисків, адже збірка му-

зичних записів нерідко може бути не

меншою, ніж бібліотека.

Інших меблів у таких кімнатах пе-

реважно небагато. І якщо це велике

приміщення, тут залишається чима

ло вільного місця, а отже, можна по

ставити бюрко (час від часу кімнату

можна використовувати як робочий

кабінет), кілька фотелів, невеличкі

столики та лампи. Добре, коли до-

даткові меблі виготовлено з легких

матеріалів, наприклад, металевих

трубок, тоді за потреби ці предмети

легко переставляти.

Коли не

вистачає місця

Безперечно, коли йдеться про

обладнання в помешканні бібліо-

теки, основною є проблема місця.

У великій оселі для книжок, зрозу-

міло, можна виділити цілу кімнату,

яка стане повноцінною бібліоте-

кою. А от у маленьких квартирах,

як завжди, треба “викручуватися”.

Допомогти в цьому можуть ди-

зайнери. Здебільшого кожен із них

має безліч ідей щодо розміщення

бібліотек, і залежать ці варіанти

Багато вільного простору, добра

акустика, велика бібліотека, чимало

місця для додаткових меблів – усе в

цій кімнаті допомагає розслабитися та

насолоджуватися читанням або музикою.

ІНТЕР’ЄР

www.makler.com.ua

ІНТЕР’ЄР

передусім від габаритів та особли-

востей вашої домівки. Та яким би

не було архітектурно-дизайнерське

рішення, слід пам’ятати, що меблі

для книжок не можуть бути випад-

ковими чи будь-якими. Навпаки,

вони повинні органічно вписатися

в інтер’єр помешкання, стати його

інтегральною частиною. Між ними

й потребами мешканців квартири

повинен існувати логічний зв’язок.

Часто для книжок проектують і

виготовляють спеціальні шафи. Нині

вони здебільшого вирізняються про-

стотою дизайну. Виробляють їх із де-

рева, плит або металу, нерідко вико-

ристовують полиці зі скла. У шафах

секції з дверцятами можуть “співіс-

нувати” з відкритими полицями як

для книжок, так і для декоративних

елементів, фотографій тощо.

Однак, щоби зекономити місце,

нині все частіше замовляють стелажі

для книжок. Їх, як і шафи, виготов-

ляють із дерева, плити, металу. Дуже

модними вважають каркаси з хромо-

ваної або матової сталі, алюмінію.

Буває, що найефективнішим

рішенням є система полиць, “уто-

плених” у гіпсокартонних перего-

родках або розміщених у різнома-

нітних нішах, заглибленнях. Деколи

бібліотеку “поселяють” у коридорі,

якщо він великий і книжки нікому

там не заважають.

Нерідко сучасні дизайнери вико-

ристовують і такі конструкції для

книжок, як металеві стінки з ді-

рочками що два сантиметри, крізь

які просовують кріплення, – поли-

ці різних форм і розмірів із ними

можна розташувати практично в

будь-якому місці.

Отже, нині ймовірні книжкові по-

лиці фактично довільних форм і кон-

фігурацій, що дозволяє пристосову-

вати їх до будь-якого приміщення.

Книжка: немодна чи

безсмертна

Розмірковуючи над облашту-

ванням домашніх бібліотек, варто

згадати про такі сучасні тенденції

розвитку суспільства, як масова

комп’ютеризація, загалом наступ

новинок технічного прогресу на

традиційні види передачі інформа-

ції. Адже дуже часто сьогодні можна

почути думку, що дні книжки полі-

чені, що ось-ось вона зовсім зникне,

поступившись місцем Інтернету,

телебаченню, аудіокнижкам тощо.

Якоюсь мірою, як твердять фахівці,

це відобразилося й на тенденціях

розвитку меблево-дизайнерської га-

лузі. Зокрема, на Заході нині часті-

ше розробляють проекти меблів для

комп’ютерів і компакт-дисків, аніж

для книжок. Архітектори також не

надто переймаються тим, щоб у бу-

динку була кімната для бібліотеки.

Вони краще спроектують декіль-

ка спалень, додаткову ванну чи бі-

льярдну, ніж бібліотеку. Можливо,

це справді наслідок того, що книжка

здає позиції, не витримуючи конку-

ренції з технічними новинками.

З іншого боку, незважаючи на

прогнози, які, до речі, звучать не

перший рік, книжка ще не зникла.

А отже, не зникли й ті, хто любить

і цінує книжки. І це зрозуміло та

цілком природно. Адже потри-

мати в руках книжку, почитати її

в затишку та спокої, поринути в

роздуми про прочитане та читати

книжку з монітора комп’ютера чи

слухати з компакт-диска – не одне

й те саме. Немає сумнівів, завжди

будуть люди, які не захочуть по-

збавляти себе радості спілкування

з книгою. І вона, найімовірніше, іс-

нуватиме паралельно з новітніми

технічними засобами та залишати-

меться дуже важливим елементом

людського життя. А відтак бібліо-

теки не зникнуть із наших домівок,

а головне – й далі пануватиме від-

повідне ставлення до книжок як до

джерела інформації, естетичної на-

солоди, духовності й мудрості.

Адже помешкання без книжок

навіває сум, видається порожнім.

І навпаки – бібліотеки, які ми чи

ще наші предки збирали впродовж

років, оживляють його, єднають

нас із попередніми поколіннями, з

минулим… Тож де б ми не жили, не

забуваймо відвести в наших оселях

місце для книжок.

Верхні полиці освітлено галогенними

лампами. Вони полегшують пошуки

потрібних книжок і створюють приємний,

відпочинковий настрій.

На полицях – книжки та компакт-диски.

Щоби взяти ті з них, які стоять найвище,

зручно користуватися бібліотечною

драбинкою, яку виготовлено з легких

матеріалів.

Дуже зручно й оригінально в цих меблях

зроблено сховки для компакт-дисків. Це

висувні полички, настільки глибокі, що

диски можна ставити у два ряди.

www.makler.com.ua

Найбільші аеропорти

світу

Мільйони людей, подорожуючи,

користуються авіаційним транспортом. Це

дає змогу зекономити час, не відстати від

шаленого ритму сучасного життя.

Перше, що бачать пасажири повітряних

суден, прибуваючи в якусь країну, –

аеропорти. Нині ці «ворота» держав вражають

своїми масштабами та виглядом. У найбільших

сучасних аеропортах, які щороку приймають

і відправляють мільйони пасажирів, є все:

починаючи від крамниць і кафе та закінчуючи

готелями й лікарнями. До вашої уваги лідери

за розмірами й обсягами перевезень.

Гонконгівський аеропорт (Китай)

Найбільший у світі Гонконгівський аеропорт збудував знаменитий бри

танський архітектор лорд Норман Фостер 1998 р. З ілюмінатора літа

ка ця споруда схожа на велетенського птаха, крила якого турботливо

вкривають частину теренів Гонконгу (площа – 54 га), а дзьоб простяг

нутий уздовж берегової лінії.

“Гартсфілд-Джексон” (м. Атланта, штат Джорджія, США)

Один із найбільших аеропортів світу та США завдячує своєю назвою двом

колишнім мерам Атланти – Вільямові Гартсфілду та Мейнардові Джексо

ну. 2005 р. він обслужив майже 86 млн. пасажирів. За цим показником

“Гартсфілд-Джексон” постійно конкурує з чиказьким “колегою” – аеро

портом “Чикаго-О’Гара”. Має п’ять злітних смуг. Відкрили його 1926 р.

Це цікаво

Першими місцями, які пристосували для приземлення

літаків, були ґрунтові чи трав’янисті поля. Одним із таких

став аеропорт “Тальєдо” в Мілані, який відкрили 1910 р.

Багато аеропортів з’явилося під час Першої світової війни.

Після неї чимало з них перетворили на цивільні. Одним із

перших таких летовищ був аеропорт “Бурже” біля Парижа.

Перший аеропорт із пасажирським терміналом, призначе

ний суто для цивільної авіації, збудували 1922 р. в Кеніг

сберзі (тепер – Калінінград) у тодішній Німеччині.

Найскладнішим для зльоту повітряних суден вважають

аеропорт Бангда в Тибеті, який розташовано на висоті 4,4

тис. м над рівнем моря в “оточенні” гір.

Авіакомпанія “Kastrup” у Копенгагені – один із найстаріших ци

вільних транспортних вузлів світу (засновано 1925 р.).

Із 20 найбільших аеропортів світу (пасажирообіг понад

20 млн. осіб) 12 розташовані в США.

Найбільшим у Південно-Східній Азії є міжнародний аеро

порт столиці Таїланду – міста Бангкок. Щодня тут прийма

ють 800 рейсів.

У Дубаї (Об’єднані Арабські Емірати) з 2005 р. зводять аеро

порт, який після закінчення будівництва стане найбільшим

у світі. 2007-го уряд офіційно назвав його – Міжнародний

аеропорт “Аль-Мактум”. Щороку обслуговуватиме 120 млн.

пасажирів. Вартість його спорудження – 8 млрд. доларів

США. За площею майбутній аеропорт дорівнюватиме лон

донському “Гітроу” та чиказькому “О’Гара” вкупі. За інши

ми даними, найбільшим у світі стане пекінське летовище,

у якому до початку Олімпійських ігор 2008 р. мають намір

збудувати п’ятий термінал.

РЕКОРДИ

“Чикаго-О’Гара”

(м. Чикаго, штат Іллінойс, США)

Розташований за 27 км на північний захід від центру Чикаго. Його

назвали на честь американського військового пілота Едварда “Бутча”

О’Гари. 2005 р. в аеропорту здійснили 972 246 авіаоперацій. Впродовж

2006-го “Чикаго-О’Гара” обслужив понад 76 млн. пасажирів.

www.makler.com.ua

Токійський аеропорт “Ханеда” (Японія)

2005-го цей аеропорт надав послуги понад 63 млн. пасажирів. Його

збудували 1931 р. До 1978-го він був єдиним аеропортом, який

функціонував у японській столиці.

Міжнародний аеропорт Лос-Анджелеса (США)

Це найбільший аеропорт на західному узбережжі США. Він розташова-

ний за 25 км від центру Лос-Анджелеса. Офіційно його відкрили 1937

року. Має вісім терміналів. 2003-го обслужив майже 55 млн. пасажирів.

Аеропорт “Даллас-Форт Ворс” (США)

Цей аеропорт розташовано між містами Даллас і Форт Ворс у штаті

Техас (США). 2005 року він прийняв понад 59 млн. пасажирів.

Паризький аеропорт ім. Шарля де Ґолля в Руасі (Франція)

Найбільший аеропорт у Франції розташовано в північно-східній час-

тині Парижа, яка називається Руасі. Ці «повітряні ворота» французької

столиці щороку обслуговують близько 56 млн. пасажирів. 23 травня

2004 року впав фрагмент даху нового терміналу 2E, тоді загинули

чотири особи. Замість цього, неправильно збудованого терміналу,

2008 року мають спорудити інший.

Аеропорт Франкфурта-на-Майні (Німеччина)

Це найбільший аеропорт Німеччини. Відкрили його 1936 року. Лето-

вище є першим у світі за кількістю міжнародних рейсів. Окрім того,

його вважають найшвидшим в обслуговуванні пасажирів.

Лондонський аеропорт “Гітроу” (Великобританія)

Цей аеропорт (один із п’яти) британської столиці – найбільший у

Європі за обсягом пасажиропотоків. Розташований за 24 км на захід

від центру Лондона. 2005 року обслужив майже 68 млн. пасажирів.

“Гітроу” пропонує сполучення з понад 90 країнами світу. Щодня звідси

здійснюють близько 1250 польотів. Тут працюють понад 70 тис. осіб. В

аеропорту – чотири термінали. 2008-го мають намір відкрити п’ятий.

РЕКОРДИ

Аеропорт Амстердама “Схіпол” (Нідерланди)

Найбільший міжнародний аеропорт у Нідерландах розташовано на

південний захід від Амстердама. Збудували його 1917 р. 2006-го він

надав послуги понад 46 млн. пасажирів. В аеропорту – шість злітних

смуг. Заплановано збудувати сьому.

www.makler.com.ua

ще в 1990-х громадяни ко-

лишнього Союзу полюбили

Кіпр за те, що він був дуже

вигідною офшорною зоною.

Натомість нині, після вступу Кіпру

в Євросоюз, стало очевидним, що

вкладення грошей у нерухомість у

цій країні може бути не менш ціка-

вим, зокрема з погляду бізнесу.

Аби розумно та правильно вклас-

ти гроші, з упевненістю в їхній за-

хищеності, необхідно з’ясувати

нюанси законодавства держави, в

якій маєте намір здійснити покуп-

ку. Кіпр у цьому сенсі – “скринька

із секретом”, оскільки тут не один,

а відразу три способи стати легаль-

ним власником нерухомості.

І ціни на житло на Кіпрі – найріз-

номанітніші, до того ж відрізняються,

зважаючи передусім на те, де розмі-

щено об’єкт нерухомості. Наприклад,

апартаменти площею до 50 “квадра-

тів” у Пафосі чи Айя-Напа коштують

від 50 до 60 тис. євро. А вартість вілли

в Лімассолі «стартує» зі 150 тис. євро.

Зазвичай пишуть: щоби придбати

нерухомість на Кіпрі, іноземцям слід

отримати дозвіл від ради міністрів.

Чи це справді так? Виявляється, не

завжди. Хоча про все за порядком.

Довго, нудно, але законно

Острівна держава Кіпр хоча й була

британською колонією, однак не пе-

рейняла імперського стилю поведін-

ки. У Британії нерухомість юридично

доступна всім, а за ціною – аж ніяк не

кожному, навіть якщо брати до уваги

тільки дуже заможний людей. Нато-

мість на Кіпрі все навпаки: ціни не-

ймовірно доступні, а ось законодав-

ство воістину “драконівське”.

Наприклад, громадяни інших

держав можуть володіти на Кіпрі

лише чимось одним: квартирою,

будинком на ділянці завбільшки

до 2,6 тис. м

або територією такого

самого розміру.

Окрім цього, щоб одержати “титул”

(приблизно те саме, що й наше сві-

доцтво про право власності, яке під-

тверджує ваші права на нерухомість)

на Кіпрі, іноземці повинні попередньо

отримати схвалення ради міністрів.

Для цього необхідно заповнити

й подати форму заяви на розгляд

ради міністрів або органів місцево-

го управління району, на теренах

якого розміщено об’єкт нерухомос-

ті. При цьому від вас можуть вима-

гати інформацію та документи:

■ письмове підтвердження з банку або

від аудитора про вашу фінансову спро-

можність (як правило, це інформація

про річний дохід і заощадження);

■ банківську виписку про стан рахунка;

■ лист від роботодавця, який під-

тверджує вашу посаду та розмір

заробітної плати;

■ документи, що підтверджують ваш

професійний статус, наприклад,

копії дипломів, сертифікатів тощо;

■ документи, які підтверджують наяв-

ність нерухомості, акцій, облігацій,

які належать вам в іншій країні.

За таких умов передачу власності

від покупця до продавця здійснює

земельний департамент Кіпру. Звер-

нутися туди може сам покупець або

за дорученням третя особа, яку він

призначив (найчастіше рієлтер).

За законом, усю власність на Кіп-

рі слід зареєструвати в земельному

департаменті. Це своєрідний спосіб

захистити право власності покупця,

оскільки після реєстрації нерухомість

не можна перепродати або перебуду-

вати без його письмової згоди. Ви-

даючи титул власника, ім’я покупця

реєструють в урядовому архіві, доку-

менти котрого цілком конфіденційні,

їх не публікують за жодних обставин,

і ніхто не має доступу до них.

Тільки-но власність зареєстро-

вано на ім’я покупця, він/вона на-

буває право продати її або передати

ДОБРЕ ТАМ, ДЕ НАС НЕМА

Модні інвестиції

на Кіпрі

Останнім часом модно та, зрештою, вигідно купувати

нерухомість на Кіпрі. Таке вкладення грошей вважають

непоганими інвестиціями.

текст: Ірина МИШКІНА

фото: GI

www.makler.com.ua

у спадок. Як правило, якщо з доку-

ментами все гаразд, то отримання

титулу триває три-чотири місяці.

Швидко й легально

Хоча, як вважають деякі рієл-

тери, іноземцям не обов’язково

отримувати титул. Тим паче, можна

одержати лише один такий титул

на сім’ю. За словами спеціалістів,

звичайного письмового договору

купівлі-продажу, який складено за

допомогою доброго фахівця, цілком

достатньо, щоб оформити угоду.

Адже оформлення договору ку-

півлі-продажу – це, з одного боку,

достатній крок для купівлі неру-

хомості на Кіпрі, а з іншого – він

робить покупця менш юридично

захищеним, аніж титул.

Цей варіант доцільний, якщо рада

міністрів відхилила заяву покупця.

Юристи радять передбачити ймо-

вірність такого інциденту в пунктах

договору, хоча це нетиповий випа-

док – рада міністрів відмовляє в ре-

єстрації титулу вкрай рідко.

Законно й дешево

І, нарешті, існує третій варіант:

купити фірму на Кіпрі та придбати

нерухомість на неї. Це надає юри-

дичну захищеність, спрощує процес

і дозволяє зекономити на податках.

Що доволі важливо, оскільки цьо-

го року питання про надмірне опо-

даткування нерухомого майна по-

рушувала навіть Кіпрська асоціація

власників нерухомості. Її керівник

Джордж Строволідіс вважає, що на

його батьківщині податки на неру-

хомість – одні з найвищих у Європі.

За словами кіпріота, високі податки

змушують деяких домовласників

ухилятися від їх сплати.

Загалом усім іноземцям дозволе-

но купувати службові приміщення

для бізнесу, якщо ті не мають суди-

мостей у своїй країні або на Кіпрі

та володіють коштами, достатніми

для життя на острові. Приблизно

12 тис. кіпрських фунтів річного

доходу на двох цілком достатньо.

Зрозуміло, що йдеться не про ком-

панії з “підмоченою” репутацією.

Як бачите, на Кіпрі передбачили

варіанти для всіх: для законослухня-

них і не дуже, для багатих і незамож-

них. Залишається лише вибрати жит-

ло своєї мрії – й укласти договір.

ДОБРЕ ТАМ, ДЕ НАС НЕМА

Республіка Кіпр – держава, розташована на однойменному

острові в східній частині Середземного моря.

Назва Кіпр походить від грецького слова “кіпрос”, що означає “країна кипарисів”.

Площа острова – 9251 км

Кіпр отримав незалежність від Великої Британії 1960 р. Після сутичок між турками

та греками в грудні 1963-го перші не беруть участі в роботі палати представників,

ради міністрів й інших державних органів Республіки Кіпр.

1974 р. Туреччина окупувала північну частину Кіпру, відтоді острів розділений на

турецько-кіпрську (Турецька республіка Північний Кіпр) і греко-кіпрську частини

(Республіка Кіпр). Офіційно весь Кіпр увійшов до Європейського Союзу 1 травня

2004 р., але фактично кордон ЄС пролягає вздовж “зеленої лінії”, що розділяє

грецьку і турецьку частини Кіпру.

Клімат Кіпру – субтропічний середземноморський.

Чисельність населення Кіпру – 736,6 тис. осіб. Столицею Кіпру є Нікосія, яка

розділена на дві частини: грецьку і турецьку. Основні релігії – православне

християнство й іслам. Офіційні мови – грецька і турецька. Громадянам більшості

держав Європи, зокрема України, не потрібно оформляти візу для в’їзду в

Республіку Кіпр.

Національною валютою Республіки Кіпр є кіпрський фунт. Це

стабільна валюта, її курс: 1 кіпрський фунт дорівнює 2 доларам США. Перехід на

євро заплановано з 1 січня 2008 р.

www.makler.com.ua

НОВИЙ РІК

Вацлав Гавел

(народився 5 жовтня

1936 року) – останній

президент

Чехословаччини й

перший президент

Чехії.

Водяний Щур

(1912, 1972 роки народження)

Немає Щура мудрішого й енергійнішого

за Водяного. Такі люди широко мислять

і вміють переконувати співрозмовників.

Вони здібні в найнесподіваніших сферах.

Як правило, це популярні особиcтості, які

привертають до себе увагу й не можуть

жити без цього. Боячись утратити по-

пулярність, здатні на непередбачувані

вчинки. Однак можуть бути й просто енер-

гійними, веселими та обдарованими...

Деревний Щур

(1924, 1984 роки народження)

Вони привітні до людей, ніколи не зади-

рають носа, проте охоче користуються

слабостями друзів. Швидко та спритно

використовують сприятливі нагоди. Ці

люди розумні, але іноді великою мірою

циніки, які не перебирають засобами,

вирішуючи свої проблеми. Щоправда,

до власних недоліків ставляться з гумо-

ром, що допомагає їм у житті. Бувають

успішними акторами, письменниками,

художниками.

Вогняний Щур

(1936, 1996 роки народження)

Гасло цих людей: “Пристрасть і неприбор-

каність”. Вони – великі ентузіасти, їх лег-

ко залучити до будь-якої справи. До того

ж охоче беруть на себе обов’язки лідера

(щоправда, не завжди добре викону-

ють їх). А от прощатися з лідерством їм

важко, бо не люблять підкорятися чужим

наказам. Ці люди розповідатимуть вам

про неймовірні перспективи, а коли всі

візьмуться за справу, можуть усе кинути

та працювати над чимось іншим.

Земляний Щур

(1948, 2008 роки народження)

Земляні Щури твердо стоять на землі й тримаються свого дому. Ці люди прагматичні, врів-

новажені, не схильні до ілюзій і не намагаються посісти вище місце, ніж інші. Вони повільно,

невтомною працею намагаються розбагатіти, але не ризикують, на відміну від представників

інших щурячих стихій. І не сумнівайтеся – домагаються поставленої мети.

Залізний Щур

(1900, 1960 роки народження)

У цих людей різкий характер, пальця

в рот їм не клади – відкусять. Усього,

що “погано лежить”, не оминають

увагою. Швидко рахують і блискавично

аналізують ситуацію, завдяки цьому

чудово працюють як фінансисти, біржові

маклери. Однак дуже часто їх хвилюють

надумані проблеми, безпідставні страхи,

які можуть стати реальністю лише тому,

що люди забагато думають про це.

У рік Щура народилося

багато відомих

людей, особливо

митців: письменників,

композиторів, музикантів.

Подарував цей рік також

і багатьох визначних

політичних діячів. Не

сумніваємося, що за

кілька років їх список

поповниться.

Вільям Шекспір

(1564–1616) –

англійський поет,

драматург, актор.

Джек Лондон

(1876-1916) –

американський

прозаїк, новеліст,

публіцист.

Луї Деніел

Армстронг

(1901-1971) –

американський

музикант, один з

найкращих джазових

виконавців світу.

Вольфганг Амадей

Моцарт (1756–1791) –

великий австрійський

композитор, органіст,

диригент.

Його Королівска

Високість Чарльз,

принц Уельський

(народився

14 листопада 1948 р.) –

спадкоємець

британського престолу.

Юлія Тимошенко

(народилася

27 листопада 1960

року) – український

політик, лідер Блоку

Юлії Тимошенко.

Особисті якості людей,

які народилися в рік Щура

www.makler.com.ua

НОВОРІЧНИЙ ГОРОСКОП

Терези

Ваш найуспішніший період наступного року – вес-

на. Улітку ймовірна смуга невпевненості в силах чи

у правильності попередніх рішень, однак не підда-

вайтеся депресії. Ліпше відійдіть від справ і пере-

починьте. Восени віра в себе повернеться, також

слід очікувати приємних сюрпризів. Варто якнайчастіше бувати на

природі й купувати квіти.

Скорпіон

Цього року Вам інколи здавалося, що всі зусил-

ля – марні, що Вас не цінують на роботі, що все

не як слід. Наступного року відбудеться прорив!

Зрозумієте, що Ваші зусилля працюють на Вас,

що Ваші досвід і вміння потрібні багатьом. Проте

будьте уважними до деталей, адже не виключено, що важливий

договір опиниться під загрозою зриву через елементарне незна-

ння звичок партнера. Наступний рік – добра нагода змінити імідж,

“потусуватися” у вищих колах.

Стрілець

Закоханим варто діяти сміливіше. Наступний рік

буде сприятливим для шлюбів і народження дітей.

Слід остерігатися конфліктів чи участі в судових

справах. 2008-й не стане роком Вашої ініціативи,

тому доцільно сповідувати давню істину: не пхати-

ся поперед батька в пекло. Просто виконуйте свої обов’язки, будьте

в родинному колі. Не відкладайте своїх справ, не влазьте в борги,

бо цим можуть скористатися конкуренти й недоброзичливці. На-

прикінці року побачите результат такого розважливого життя.

Козеріг

Вам спокій лише сниться. Вже в перші дні року ви-

никне стільки ідей і отримаєте стільки пропозицій,

що лише аналіз їх забере купу часу та зусиль. Пиль-

нуйте – відділяйте зерно від полови. Тільки деякі

із цих пропозицій і думок виглядатимуть реалістично та перспек-

тивно. А от їх варто негайно реалізовувати. Не бійтеся самостій-

но підбирати команду для цього, саме наступного року зможете

утвердитися як лідер. Головне, що мусите зробити, – навчитися

розподіляти свій час. Не зайвими будуть бізнес-тренінги й інші на-

вчальні курси. Вас оточать нові люди, хтось із них може стати Ва-

шим супутником життя.

Водолій

Водоліям із низькою самооцінкою, незадоволеним

власним становищем у суспільстві треба все зміню-

вати. Рік Земляної Миші сприятиме цьому. Пере-

інакшувати дозволено буквально все: місце праці,

професію, місце проживання, імідж. Не бійтеся цих

перетворень, навіть якщо спочатку не відчуватимете переваг або

й зауважите регрес. Це тимчасово, уже за місяць-другий зрозумі-

єте: рік Щура підносить Вас на нові висоти. Проте уважно проана-

лізуйте свої здібності, схильності, бажання, дослухайтеся до порад

близьких.

Риби

Ваше гасло на наступний рік: “Тихіше їдеш – далі бу-

деш”. 2008-й не буде для Риб легкою прогулянкою,

тому головне – не поспішати. Зберігайте спокій – і

все складеться якнайкраще. Ваш стиль життя на-

ступного року – типово міщанський: сумлінне ви-

конання щоденних обов’язків, родинні радощі, відпочинок. У жит-

ті не буде різких перепадів, тому отримаєте дещо мало вражень.

Щоби це компенсувати, вивчіть іноземну мову, танці тощо.

Овен

Рік Земляної Миші (Щура) для Овна стане нагодою

реалізувати свої давні мрії. Забудьте про невпевне-

ність, просто намагайтеся кожну справу доводити

до кінця. Доцільно робити невеликі, але впевнені

кроки, не хапатися за багато справ одразу, діяти по-

ступово й точно. Наступний рік буде для Вас стабільним і, можли-

во, не таким багатим на події. Тому не забувайте про відпочинок і

частіше проводьте вільний час на природі. Матимете добру нагоду

розпочати займатися спортом і поліпшити своє здоров’я.

Телець

Наступного року добре було б вирішити свої осо-

бисті проблеми. Якщо щось не гаразд у бізнесі чи

нарікаєте на здоров’я, знайте – це все не до кінця

зрозумілі стосунки з найближчим оточенням. Не

бійтеся бути щирими наступного року – й побачите

результат. Не зайве зменшити темпи, більше уваги приділити сім’ї

чи коханій людині. Прийдешній рік, можливо, й не принесе прори-

ву в бізнесі, зате матимете всі можливості гармонізувати стосунки

з рідними та насолоджуватися сімейною ідилією.

Близнюки

Якщо бракує адреналіну, то наступний рік – Ваш!

Близнюкам щаститиме в усіх справах, які вимага-

ють ризику, концентрації уваги. Не розмінюйтеся на

дрібниці, 2008-й – рік масштабних рішень. Хочете

започаткувати бізнес? Зробіть це! Прагнете оформи-

ти стосунки з коханою людиною? Тоді не марнуйте часу! Щаститиме

тільки тоді, коли будете щедрими та великодушними щодо інших. І

можете не стримувати позитивних емоцій – упродовж 2008-го Вас

оточуватимуть люди, які захоплюватимуться цією рисою.

Рак

Для Раків наступний рік – період стабільності й роз-

витку. Існує певна небезпека стати трудоголіком чи

дещо зашкодити здоров’ю, тому працюйте, але в

міру. Не бійтеся делегувати повноваження, довіряти

іншим. Вам постійно необхідно буде доводити свою

першість чи профпридатність, тож не забувайте поглиблювати зна-

ння та здобувати нові навики. Чудовий рік для кар’єри чи інвестицій.

І головне – не забувайте про приватне життя, розваги та сім’ю.

Лев

Сміливо можете реалізовувати масштабні проекти.

Проте не варто плисти проти течії: якщо не впевнені

в силах чи бракує засобів, ліпше почекати, адже на-

ступний рік минатиме за принципом “пан або про-

пав”. Якщо ж уже довго виношували якийсь план,

готувалися до певних змін у житті чи бізнесі, тоді варто діяти. Але ак-

тивно, навіть трохи агресивно, покладаючись на інтуїцію та досвід.

Якщо Ви лідер, то сміливо ведіть за собою. Вам повірять. В особис-

тому житті багатьох очікує випробування, тому терпляче й уважно

ставтеся до своїх «половинок» – і все буде добре.

Діва

Варто вичекати наступний рік, не поспішаючи з

доленосними рішеннями. Головне – не забувати

про своє здоров’я. Прийдешній рік сприятливий

для творчих Дів. Тому сміливо організовуйте мис-

тецькі виставки, концерти, пишіть художні твори

та полотна, розробляйте стильні речі. Чимало митців отримають

визнання. Підприємцям бажано ліпше загальмувати з важливими

інвестиціями – відкласти їх на друге півріччя.

www.makler.com.ua

лег, за освітою інженер-

механік, працює барме

ном уже понад рік. “Бар-

меном став випадково,

пощастило. Після закінчення політех-

нічного мав два шляхи – йти на біржу

або на базар. Місця за прилавком не

виявилося. Щоб знайти працю, почав

читати оголошення в газетах. Знайшов

таке: “Потрібен бармен зі знанням анг-

лійської”. Бармен із мене був ніякий,

але англійську я знав”, – почав свою

розповідь Олег. Каже, що на роботу

його не взяли б, якби один із барменів

не виявився знайомим.

Адже крім суто технічних тонко-

щів, щоб стати барменом, потрібно

знати ще багато всього. Є безліч пси

хологічних нюансів, які починаєш

розуміти лише з часом. Насампе

ред ідеться про роботу з клієнтами.

Хоча, як каже Олег, слід уміти робити

й елементарні речі, наприклад, при-

готувати каву-капучино. Адже цей

напій – не суміш із пакетика, залита

водою. Щоб зробити справжнє капу-

чино, потрібно приготувати молоко,

продути його, збити вершки, дода

ти шоколад. Усе варто виконувати

швидко, дотримуючись кількісних

норм. Навіть щоб користуватися ка-

воваркою, з допомогою якої готують

каву-лавацу, треба знати 16 операцій

і виконувати їх автоматично, адже

клієнт не чекатиме безкінечно.

Хоча найбільша проблема – це кок-

тейлі. Адже роблячи їх, треба зберігати

пропорції. Одну частину нагрівають,

іншу, навпаки, заморожують. Увесь

процес також не можна розтягувати.

Однак найважчим моментом у

роботі бармена, за словами Олега,

є клієнт і робота з ним. Найсклад-

нішим і, мабуть, найважливішим,

адже від цього залежить заробіток

бармена, тобто чайові, бо зарплата

в нього дуже маленька.

Праця бармена, як каже Олег, не

легка. Робочий день – зміна – часто

триває довше, ніж 10 годин, інколи

15. Працюють бармени до остан-

нього клієнта. Найпростіший спо-

сіб “отримати свої кровні” – це за

округлення суми. Для прикладу, в

рахунку вказано суму 8 гривень.

Клієнт дає 10 і каже “дякую”. Це

означає, що 2 грн. належать барме-

нові. Якщо клієнт не каже “дякую” і

чекає – йому потрібно дати решту –

ті самі 2 грн. У такому разі чайові

бармена дорівнюють нулю.

“Визначити наперед, дадуть тобі

чайові чи ні, як правило, можна вже

з поведінки й зовнішнього вигляду

клієнтів, – каже Олег. – Найлегше,

коли клієнт прийшов із дамою, на-

віть якщо в нього немає грошей, він

усе одно “організує театр” і заплатить

по максимуму. А найвеселіше, коли

сидить велика компанія, бенкет, на

род випив. Тоді ми в рахунок вноси

мо свої 10-15% “за обслуговування”.

Круто гуляють і щедро платять бан-

дити й чиновники високого рангу”.

Правда, такі заробітки бармена

завжди пов’язані з ризиком. Напри-

клад, щедрі на вигляд дядьки мо-

жуть виявитися “ангелами смерті” з

податкової. Натомість іноземці зде-

більшого не такі вже й щедрі. Най

щедріші (і найнахабніші) – поляки

й словаки. А німці, бельгійці можуть

замовити бокал пива й сидіти з ним

цілий вечір. Імовірні винятки, якщо,

скажімо, іноземці прийшли з дівча-

тами, тобто проститутками, які мо-

жуть “розкрутити” клієнта. “Наша

фірма має домовленість із цими

дамами або їхніми шефами. Дівча

та нам платять певний відсоток за

клієнта. Сторони дотримуються цієї

усної домовленості дуже строго”.

Як розповів Олег, у барменів

добрі стосунки і з криміналом, і з

міліцією. Адже заклад недешевий,

публіка своєрідна, тож повинна

почуватись у безпеці. Крім того,

має бути конфіденційність.

Як каже Олег, те, що робить те-

пер, аж ніяк не може назвати своєю

омріяною професією, та й золотий

дощ на нього не падає. Однак, пра-

цюючи барменом, усе ж може заро-

бити собі на життя.

МАЙКЛ

Людина з бару

Колись професія бармена була огорнута кримінальним

туманом. Нові часи зробили її масовою, проте не позбавили

присмаку кримінальності й двозначності.

ЖИТТЯ, ЯК ВОНО Є