НОВЕ ЖИТТЯ - Пряшів-Братислава, № 4 від 26 січня 1990 року
Бард Українського Відродження
Саме так можна назвати сьогодні той процес відновлення рідної культури і духовності, що проходить на Україні, а співака-барда Віктора Морозова - бардом національного відродження популярної української музики. Співака, композитора, художнього керівника театру-студії "Не журись!", що діє у Львові, не треба представляти на Україні, всі його знають і як бувшого члена ансамблю "Арніка" (1972 рік), "Смерічка" (від 1979 року). Віктор Морозов користується великим авторитетом у колі інтелігенції, полюбили його і звичайні люди, бож у своєму репертуарі має такі пісні, слова яких знаходять місце у серці кожної чесної людини, яка не стоїть осторонь Народного руху України за перебудову. За декілька років колектив "Не журись!" став дуже актуальним і популярним театром не тільки на Україні, але й за її межами. Наприклад, наприкінці минулого року "Не журись!" успішно виступив перед українцями Канади, США. Високо було оцінено виступ
Віктора Морозова і його товаришів із театру - Василя Жданкіна, Андрія Панчишина, на минулорічному Першому фестивалі української популярної музики "Червона рута", що проходив у Чернівцях. Хлопців по праву було визнано лауреатами фестивалю, бардами України.
Недавно вийшла і перша довгограюча платівка із записами пісень Віктора Морозова, правда, пісні вміщені на грамплатівку вже давно підспівували люди на концертах Віктора, переписувались нелегально на магнітофонні касети. Видала цю платівку Всесоюзна студія грамзапису "Фирма Мелодия" Міністерства культури СССР. Одержала назву "Скриня". Тут співак-бард умістив пісні на слова українських поетів, зокрема таких, як В.Симоненко, П.Тичина, О.Лишега, Я.Довган, Л.Костенко, А.Панчишин та інші. Деяки з них були колись у роки так званого "застою" навіть заборонені. Окремі твори вважалися колись крамолою читати, густа сітка цензорів у ті роки ніколи б не дозволила вихід у світ такої платівки.
Але декілька слів я хотів би сказати і про життя самого барда - Віктора Морозова. Пам'ятаю його як члена однієї із перших "біг-бітових" груп "Quo vadis", згодом як члена групи "Арніка". В ті роки у складі ансамблю Віктор Морозов стає лауреатом всесоюзного телеконкурсу "Алло, ми шукаємо таланти" в Москві, де він виконав пісню "Чорна рілля". Незважаючи на це, львівські цензори зуміли угледіти в цій, як стверджував Іван Франко, пісні 14 століття шкідливі націоналістичні відгомони. Віктору Морозову довелося тоді розпрощатися з останнім курсом університету, що було офіційною реакцією на випуск львівським студенством рукописного літературного журналу "Скриня", в якому серед інших був опублікований і вірш Віктора.
Нині Віктор Морозов співає українську поезію, яка є маловідомою на славній Україні. Ця платівка стала першою спробою винести на ширший загал твори, музика до яких писалася Віктором ще в його юні роки, але які, на щастя, не старіють з часом, особливо стали актуальними сьогодні. В них виражено біль і скорботу народу, прагнення відновити собор рідної української культури у власному рідному домі.
Василь ПЕТРУШИНСЬКИЙ