Ім’я Костя Москальця, можливо, знайоме не всім. На відміну від пісень, що виходили і виходять з-під його пера. Пісню «Вона» сьогодні співають всюди: в гламурних кав’ярнях, на пластунських таборах і в переходах метро.

Кость Москалець.

«Я до останнього не вірив, що Кость приїде до Києва, - поділився зі сцени організатор концерту-презентації Сергій Харчук, - тільки зараз я побачив, що це не поет-фантом, а справжня людина». Переконатись в останньому не випадало вже давно. Ось уже кілька років Кость Москалець мешкає у своїй «Келії Чайної Троянди» в Матіївці під Батурином. Веде життя відлюдника-філософа. І, звичайно, пише: поезію, пісні (створює одночасно слова та мелодію), есеї.

Пісні в «Армії світла» виконує Віктор Морозов і гурт «Четвертий кут». Морозов – творець українського рок-н-роллу, засновник легендарного театру-кабаре «Не журись!» та неповторний перекладач книжок про Гаррі Поттера.

Віктор Морозов.

«Ми дякуємо англійській письменниці Джоан Роумінг за те, що вона зробила перерву у своїй творчості і тим самим дозволила нам насолодитись Морозовим-музикантом», - пожартував Сергій Харчук.

За словами Костя Москальця «Армія світла» - це «альбом пісень про ту війну, яка триває справіку і не сьогодні закінчиться». Того вечора було справді світло. А ще – дуже радісно від того, що далеко не всі по-справжньому глибокі поети «покояться з миром і без ажіотажу».

Для зачину грали пісні із попереднього альбому Москаль ця й Морозова «Треба встати і вийти»: «НазавждИ назАвжди», «Аліна», «Колишній ідол». А далі – добру частину того, що увійшло до нової платівки.

До роботи над «Армією світла» залучили найкращих фахівців своєї справи. Це – хлопці з «Мертвого півня» - барабанщик Андрій Надольський та басист Олег «Джон» Сук, а також клавішник Юрій Дуда з «Плачу Єремії». Всі вони творили свої партії на основі комп’ютерної «матриці», укладеної аранжувальником Олегом Яремою.

Для запису частини треків запросили музикантів із камерного оркестру «Віртуози Львова», гурт «Галичина», клавішника и композитора Івана Небесного. Матеріал записували та зводили на «Студії Лева», а мастеринг диску здійснювали у Торонто (Канада).

Враховуючи містичне походження обкладинки диску (за словами Костя Москальця, вона три роки тому з’явилась перед ним як візія – з цього і почався новий творчий період у житті поета), до її створення долучився теж неабихто – львівський художник Владко Кауфман.

На презентацію запросили ще одного давнього друга Костя Москальця – Тараса Чубая. Чубай заграв не тільки «Вона» (ймовірно, від частого вжитку ця пісня вже не є улюбленицею), а й інші пісні, створені у співпраці із Костем Москальцем: «Срібне поле», «Ти втретє цього літа зацвітеш», а також першу пісню, яку він, за власним зізнанням, написав на слова Костя – ще на початку 1990-х – «І в’ється гад поміж руїни Раю». Виконуючи їх, Тарас перебував на сцені сам, – на одинці із гітарою.

Поезію Костя Москальця дуже егоїстично хочеться лишати для себе. Хоч, зрештою, це все одно не вдається – вона пробивається назовні, щоб вийти до інших. Кость говорить через інших, хоч сам здебільшого мовчить. Мовчав і на сцені, коли його вихід вітали стоячи кількахвилинними оплесками.

«Я в певному розумінні є креатура цих двох хлопців», - розчулено промовив до залу поет, показуючи на Морозова і Чубая. Хлопці заусміхались. «Наш гуру», - парирував Морозов.