Тернопільський оглядач, №35 (45) від 3 жовтня 2008 року

 

 

Батяр, бард та інтелектуал в одній особі

 

Тепер, в осінню пору, у нашому місті регулярно відбуваються цікаві мистецькі акції, до нас приїжджають знакові й відомі люди. Досить назвати імена бубабубістів Ю.Андруховича та О.Ірванця, письменниці Галини Пагутяк, музиканта Богодара Которовича, бандуриста М.Литвина. Але, здається, приїзд жодного іншого популярного митця не викликав такого стихійного ажіотажу як Віктора Морозова. Це викликає і подив, і захоплення.

Що таке мистецька слава і народна любов, мали змогу навіч побачити тернопільські студенти, які прийшли на зустріч з Віктором Морозовим, що приїхав у наше місто минулого четверга. Його буквально на руках носили. Великий актовий зал, розрахований на тисячу глядачів, аж тріщав від охочих послухати гостя зі Львова. А йому, зрозуміло, було що розказати і проспівати.

Віктор Морозов став однією з найяскравіших галицьких легенд. Інтелектуал, поліглот, співак, письменник та й просто красивий чоловік, що спроможний зачарувати розповіддю і манерами, кожен раз подивовує і вражає. Не шкодить йому навіть зросійщене прізвище. Його добра слава вперше спалахнула ще в середині вісімдесятих, коли він виступав у складі винятково популярного тоді гурту „Не журись!”. До речі, під час свого виступу пан Віктор відзначив, що рівно 20 років тому цей гурт дебютував саме в нашому місті. Багато присутніх пригадали той виступ і пісні, які проспівав завжди молодий бард. Відтоді Віктор Морозов написав чимало нових пісень, попожив за кордоном, переклав „Алхіміка” Коельо і сім томів Ролінг „Гаррі Поттер”. Ініціатива перекласти „Поттера” вийшла, виявляється, саме від Морозова. Спершу видавці відмовлялися його друкувати (це зайвий раз підтвердило той факт, що наші видавці – впереваж люди недалекі й навіть тупі), а згодом український бестселер почав творити маленькі і великі дива, завойовуючи масового читача на сході й заході України. Нині переклад Морозова вважається кращим у слов’янському світі, й прикметно, що п’ятий, шостий і сьомий томи цієї книги виходили швидше, аніж у російському перекладі. Щоправда, Морозову доводилося спати лише чотири години на добу. Росіяни перекладали гуртом (кілька людей бралися за різні розділи), але фантастичний українець перевершував їх неймовірною працездатністю та тонким знанням англійської.

Довго цього дня ще звучала магічна гітара Морозова і не стихав його заворожуючий голос. Присутні не хотіли розходитися. Нові пісні львівського гостя з нового диску „Армія світла” (погодьтеся, достойна і незлецька назва!) хвилювали так само наші серця, як колись революційні й батярські пісні „Не журись!”.

 

Петро КРЕМІНЬ