Афіша
Каталог
Інтерв'ю
Огляди
Мобільне
А направду навіть форум

Lviv TOP

Хата Напишіть нам (незабаром) Де нас слухати і дивитися 4 Foreign sitizenz:)

"МАЗЕПА-ФЕСТ": СІКВЕЛ ВІД ПРІКВЕЛА...

Гіпотеза була така: якщо в окремо взятому місті зробити окремо взятий фестиваль, врешті-решт декабристи розбудять Герцена, а Герцен розбудить Чернишевського, і місцева музика, поскрипівши з натуги заіржавілими від бездіяльності коліщатами, зрушить з місця і радісно запрацює, і цвістиме пишним цвітом, і буде нам усім щастя.
Минув рік з того часу, як ми востаннє були в Полтаві, на Мазепа-фесті і вже час перевірити, що там насіяли доброго-вічного і що тепер з того виросло.

Полтава за рік змінилася. В центрі міста утворився такий собі Майдан Незалежності в мініатюрі, а під ним розмістився міні-Метроград, блукаючи яким, так і кортить когось запитати, в якому боці вихід до ескалаторів. Нагорі – ті самі дорогі киянам “теплиці”, тільки жовтого кольору. Те, що мало б символізувати київську Золоту Муху там знаходиться здавна, а от із Золотою Бабою недопрацювали. Може, через рік буде.

Сам Мазепа-Фест також посоліднішав. Подбали про гідний промоушен; намалювали собі нормальне лого (автор – Микола Маценко) замість роздрукованого на чорно-білому ксероксі портрета гетьмана з бумажкою; розвісили нормальні афіші, а не загадкові листочки А4 з написом Мазепа-Фест, як торік; продумали звукову заставку (вибір прийшовся на Комувнизівськиий Танець Шиви), видали касету і диск з учасниками обох років та забезпечили інші понти.


Первачки:

Тіамат – типове відкриття фестивалю, але не в значенні “відкриття”, а в значенні “пустити кішку в нову хату”. Сущі діти, попросили собі такого звуку, “Щоб шарік лопнув!” а потім репетували щось віддалено ритмічне в дусі “рок проти наркотиків”: “Допоможи мені, я вмираю, я буду в пеклі, мені не бачити раю”. Ведучий їх назвав полтавськими кОмікадзе і відпустив з Богом.
Так само юні, так само люті і галасливі були Берег Бонанзи (акустика плюс електрика плюс духова секція). То мало бути драйвом, але більше скидалося на переляк. І чого молоді так репетують? Мабуть, щоб інструменти не так було чути.
Фреон потішив дивними зворотами: “Каміння збирала, а все інше у воду кидала-кидала, сорому не мала...” Або щось наче: “В грудях кожного заплакані вії”. Ну вже, панове, або тверда п’ятірка з анатомії, або нестандартне творче бачення. Ану ж, може, з них Пікассо в музиці виростуть.
Круті Педалі почали з чогось струйового, веселого і ніякого. Потім поспівчували даунам, яким ні з ким цілуватись. Зате під них дві лавки трісли – під ногами шанувальників. Що частково підвищує їх рейтинг.
Втім, остання пісенька – то був справді симпатичний варіант. Називається “Нумера” (ми думали, присвята одеситам, а виявилося – то в Полтаві так номери називають. Пісенька складалася переважно з різних чисел. Може ідея й поцуплена із загальновідомих “веселих та сумних віршів”, але втілення симпатичне.
Група Контрабас виконує ритм-н-блюзи та рок-н-роли. Ще й не завжди використовуючи при цьому українські народні співаночки, а це, панове, вже щось! Наприклад, пісня “Дівчина-пригода” (Ми поїдем автостопом). “Коли мене не було”, правда, вже грішить проти сказаного: “За царя Панька земля була тонка, (кавальчик не розчули) танцювали гопака”
Квінтесенція з вокалістом на клавішах дозволила підсумувати й засумувати: досить багато юних полтавських музик старанно занижують голос. То всі під Власенка намагаються співати, чи як?
Лінк 218. Вокаліст явно нервував, і що гучніше він репетував, що різкіше кидався на публіку, немов Матросов на амбразуру, то помітніше це було. Ось і все, що можна сказати.
Онейроїд – за свідченням тутешніх не такі уже й молоді. Через брак часу їм, як і кільком попереднім, скоротили виступ до однієї пісні, а поза тим їхній номер був досить пристойний. Лінгвістична пісня – такий собі заримований російсько-український чи англо-український словник. Плюс другий вокал. Дівчина використовує автентичну техніку співу, ви знаєте цю характерну тембральну палітру. Вельми смачно. Вміло і в тему.
Дель Тора. Еге, та це не Дель-тора, а дель-Торба, рольовики, толкієністи. Романтика, героїка, мечі усякі, замки... Тільки на українському ґрунті: “Слава героям, смерть ворогам”. Склад типовий для таких команд – акустична гітара, сопілка і скрипка, яка з’явилася на останній пісні про “простого українського вампіра”. Ця остання річ була прописана цікавіше, але рядки “В мене руки холодні, я живу у безодні”... В оригіналі, якщо пам’ятаєте, слова були такі: “Я шукаю тебе, в мене очі незрячі, я шукаю тебе, в мене зуби собачі, в мене руки холодні, я живу у безодні”. Мелодія точно була інша. Дізнатися про походження у музикантів не вдалося, склалося враження, що вони й самі не знають.
Нарешті, Pins. Їх якось не тойвотно називати новачками, втім на Мазепі вони дійсно були вперше.
Діалог з приводу:
- Ну і який це панк?
- А що ж?
- Ну... Щось важке.
- Ну то це важкий панк... А судячи з пики – ще й готичний.
Насправді Український готичний портал, думаю, охоче взяв би Pins під свою опіку. Хоча б за “Біля гори білим горить”.

Другокласники.
Арахнофобія
. Організатори екстерном перевели групу в розряд старшокурсників. А старшокурсники – нарід поміркований, спокійний. Собі ціну вже знає. Тому ми почути точнісінько ту ж саму Арахнофобію, що й кілька років тому, хіба що з “дорослою” визвучкою.
Не надто змінився й Талісман. Той самий квазівласенківський вокал, той самий стиль. Невже ж вони взагалі ніц не слухають, що в світі діється?
Бавовна.
- Ви хочете почути бас-гітару? Ви хочете почути бас-гітару? – А ще більше хоче почути бас-гітару наш бас-гітарист!
І, поки група поспіхом визвучувалася, Архипчук перерахував усіх спонсорів, кожен з яких, за його словами, теж спрагло жадав почути бас-гітару Бавовни...
Торік я поскубалася з них за передбачуваність у музиці та аранжуванні і поверхневі мандри українською культурою, (співали Гуцулку Ксеню і Арфами, Арфами Павла Тичини). Чесно кажучи, думала: може дарма так... Все-таки значний виступ, може хотілося себе показати на безпрограшних, відомих речах. Цього року хлопці показали дві пісні на власні тексти. Перша своїм рефреном “Уночі я не сплю. Може я тебе люблю” вперто нагадувала мені щось... щось дужже знайоме... із репертуару одного російського співака... який краде пісні у багатих і співає їх бідним...
З другою – “Трактори” (Пролітають Трактори) було ліпше. Аж поки колега не згадала мелодію пісні Комбайнерос. Отже, Лос-Тракторос таки дійсно пролетіли.
Групу подумки нагороджено званням Шафи В Квартирі Клептомана.
Незвичайний Такотож. Група, яка любить кефір і бублики. Ці теж трималися стабільно. Часом звучало дикувато: “ти моя сама відверта. Ти така екстравертна”, а раз просто розковбасило! –
“Я в них від Байкалу пройшов до Парижу, не просто як-небудь, а саме У ЛИЖАХ!”
Трансформер минулого разу лишив чи не найгірше враження, надто були вторинні. За рік їм вдалося принаймні позбутися “кіношного” вокалу. Тепер вокаліст співає своїм рідним голосом. І своєю рідною (рідною, я сказав!) мовою. Ой важко ж вона їм дається. Нова пісня “Стигла Вишня” - “Я і не знав, що кохання – остання подія”. А чого вартий рефрен? “Стигла вишня, шматочок неба”. Уявіть собі Віні-Пуха, який каже: “Якщо я візьму вишневу кульку, бджоли подумають, що це просто шматочок неба. І теж її не помітять”. Знов-таки, давайте визначатися, або тверда п’ятірка з ботаніки, або нестандартне творче бачення.

Гості.
З гостями фестивалю вийшло неоднозначно. Виступати першими традиційно кидають слабших, то відомо. Чомусь і в перший і в другий день така сумнівна честь дісталася досить впевненим і збитим командам – групі Онлайн з Херсону і групі Андерсон з Києва. Музиканти чесно старалися, їхні менеджери тамували прикрість. Андерсони чомусь вирішили видати щось таке страшенно політичне і на злобу дня, співали Пісню про свободу і Законопроект.. Маніфестів на фестивалях не люблю і від совітських часів, з усіма тими Антивоєнними Піснями, і від провінційних газет, які кишать специфічною такою селянською політичною сатирою, адже дебати так кльово римуються з мандатами. Втім, то не їхній типовий стиль, просто менеджер хотів чогось скандального. Наївний, скандал був би, якби вони похвалили владу, а лаяти її – це ж найприродніша в світі річ.
Приїхали потужні чернівчани Димна Суміш, яких цього року заслужено внесли до десятку команд, які мусить знати всякий порядний меломан. Чомусь цього разу не змогли подолати якийсь внутрішній бар’єр, розпружитися. Вони здатні на більше.
Приїхали Очеретяний Кіт з Вінниці. Вони з’явилися пізніше, ніж повинні були і через те мали зовсім трохи часу на визвучку. Проявили максимум делікатності, з графіку нікого й нічого не вибили, чемно вдовольнившись нашвидку налаштованим звуком. Те, чого не вистачало, витягували уже в процесі.
Приїхали призабуті монстри Краяни. Архипчук оголосив таємничим голосом: зараз, мовляв, буде зовсім, ну зовсім нікому не відома група. Ніхто її не знає...
Видко він сподівався, що ледь прозвучить назва команди, Полтава зареве одноголосно. Але реву не вийшло. Полтава таки справді зовсім не пам’ятає Краян. Втім, прийняли чемно. “Казав мені батько...” Ех, був би тут мій батько, він би про них справді більше розказав.
НУМЕР482 – доволі попсова штука, вокаліст обожнює фліртувати з публікою і купатися в оваціях. А що варте тих овацій? Перлина пісенної поезії “Я танцюю, тільки не мовчи”? То, певно, як в отому кіно, “Ви танцюєте? – Так! – А я співаю!”. Отож, тут, мабуть, передбачалося навпаки, якщо Він танцює, то Вона мусить співати. А може інше малося на увазі? Ану потанцюй, тоді не мовчатиму? Ма-яч-ня... Чи й дивно, що телебачення бере їх кліпи? Це ж і є отой самий загадковий формат українського радіо й телебачення, без частки “не-”!
Сад цього року був не сам. Доводимо до вашого відому, що і їх часом перемикає на експерименти. Вони об’єдналися з Карленом Мкртчяном і представили увазі новий проект Скарб. Що вам сказати... у їхніх піснях дуже багато серця. В буквальному розумінні. Це найуживаніше слово. “Ти не рви, не рви, моє серце не рви”; “Серце-серце мандрів-мандрів”...Єдине, що в них вийшло гарно й філософськи – це імпровізація:
“Мазепа-фест, Полтава – бест, гітара не працює!”
Трутні не так давно ми вже слухали на Рокотеці. Тоді то було смачно. Зараз це вийшло неслабо затягнуто. Дошкулили ще й тою самою політично-стурбованою селянською сатирою:
“На роздертій Україні
знов панують дикі свині”
“Наче обухом по спині
Продаємо все зі скрині”
“Дикі свині – вовча зграя,
Коли Бог вас покарає?” -
Вмерти й не жить, як кажуть у нашому селі. Здається, вони забрали на себе стільки часу, як ніхто, але публіці подобалося – можна танцювати, весело... А Потім був Вій і за Вій мені просто кулаки чухаються. Полтава, грубо кажучи, не прохавала. Розігріта танцями під досить одноманітних, як виявилося, Трутнів, публіка жадала продовження того самого ритму. Тих самих рухів і думати вже не хотіла. Боляче за Власюка, який, поки Вій налаштовувався, намагався розважати публіку короткими казочками-анекдотами. А публіка просто сміялася і відверто гнала його зі сцени. Потім пішли перші акорди і дошкульні викрики і скандування вже посипалися на адресу усієї ватаги. Дуже важко обточували Добрий-Вечір з командою полтавчан, але таки обточили.
Мертвий Півень і Морозов. Їх приймали дуже тепло і зацікавлено. Навіть до того, як ведучий натякнув, що саме оцей лагідний дядько переклав Гаррі Поттера. Все вони знають насправді. І пісню “Треба встати і вийти” вітали запальничками а десь-інде і цілими смолоскипами, згорнутими, певно, з якоїсь газети.
Що особливо приємно, цю пісню Морозов співав все-таки сам.
Перкалаба. Давно варто було подивитися на те, який перформанс влаштовує Федот на сцені. З тим, як він грає вар’ята, аж закортіло поцікавитися, чи був він в армії ;-)
Гайдамаки – хедлайнери другого дня. Досить сказати, що до танців вони спокусили навіть Дмитра Добрий-Вечора.

Ще одна загадка Полтави... Скрізь місто прикрашають дивні скульптури – не люди, а самі лишень обладунки. То якийсь привид Полтави, такої хороби нема в жодному іншому місті. І от саме такого привида Архипчук виводив наприкінці кожного фестивального дня. Видко, в шоломі привид ніц не бачив, бо ведучий постійно смикав його між дротами і розвертав з небезпечної траекторії. Дивне враження беззахисності. Цікаво, що то мало означати?.


Fatal error: Maximum execution time of 15 seconds exceeded in c:\inetpub\wwwroot\shkiranew\ua\one.php on line 57