Среда, 10 июля 2013, 20:47
Культпросвет

Вход





Впервые на сайте? Зарегистрируйтесь!
Забыли пароль?

Регистрация



Не короче 3-х символов: латинских букв и цифр


Используется дла подтверждения регистрации


Не короче 6-и символов: латинских букв и цифр


Не короче 6-и символов: латинских букв и цифр

Напоминание пароля

Укажите адресс электронной почты, который вы использовали во время регистрации. На этот адресс будет отправлен ваш пароль.


Также в разделе

Батярський рай

Леся Соловчук, для Культпросвета
04.05.2010

Новий туристичний символ міста створений з довоєнних персонажів і легенд.

Львівське ретро потіснило у Львові Свято миру і праці. 1-2 травня львів’яни вже втретє поспіль відсвяткували День батяра . Кавалок довоєнної культури, який не тільки дає привід до ностальгічних спогадів про довоєнних Львів, але й створює правдиве уявлення про живі львівські вулиці, яким досі властивий «батярський дух».

Особисто я належу до покоління українців, які виросли на таких вибухових львівських фестивалях, як Вивихи, Деформація.  Вони стали символом «перестроєчного» переродження і справді давали відчуття звільнення від совка. Бути вивихнутим тоді вважалось нормально - цмулити «пивське львиво» (перекручена назва «львівське пиво», слухати пост-модерних поетів з «БуБаБу», співати під Віктора Морозова.  Тепер я розумію, що то була одна з іпостасей батярського Львова, артистичного і карнавального міста.   

Сьогодні батярська традиція стала новим символом Львова. Невипадково вибрана дата свята – 1-2 травня, в якому львів’яни по-батярськи перейменували свято пролетаріату.   

Як виглядав Львів у ці дні? Вивихнуто.  Вибрали Короля свята та  Пані Батярову.  Стріляли з рогатки кавовими зернами по пивних бляшанках. Ліпили з бетону фігури героїв свята – звісно ж , легендарних батярів, а потім продавали з аукціону. У Батярській канцелярії  видавали посвідчення «правдивого батяра». Батярська кулінарія пригощала жартівливими шоколадними сувенірами.  Були ще кумедні,  анекдотичні інтермедії на площах міста, майстерня шаржів.

Усе це розміщалось на площі ринок між чотирма фонтанами. Біля входу до Ратуші - упряжена у віз коняка з сувенірами. А чоловіки милуються панянками, убраними у ретро-фантазії з ностальгією про 1920-і роки.

Та головна частина дійства – вечірній концерт, на якому з розмахом представлений  довгоочікуваний другий альбом Віктора Морозова та батяр-бенду «Серце батяра».

Адже без батярських пісень повністю уявити собі, що таке батяр – неможливо. Поєднання жартівливого балаку (сленгу з українських, польських, єврейських, німецьких та вірменських слів), іронічного погляду на життя, мелодії в стилі полька, танго. А головне в цих піснях – колоритні герої вулиці, персонажі, про яких у місті ходять легенди, а тепер по їх слідах ще й цілий шлейф батярських екскурсій.

Колоритні персонажі з львівських вулиць початку ХІХ сторіччя – батяри – сьогодні є невід’ємною частиною не тільки історії, але й образу міста, переповненого байками і легендами. Кажуть, батяри вміли жартувати і веселитись, недолюблювали панків і владу. Зате любили аж до смерті Львів і шанували свою свободу.  Вони мали особливий зовнішній вигляд, любили добре погуляти. Та головне, що несе сьогодні батярство – це іронічне ставлення до проблем, погляд на життя «з прищуленим оком».

Напередодні Дня батяра 29 квітня «Серце батяра» забилось у Києві - новий альбом культового львівського співака Віктора Морозова, був представлений столичній  публіці. Цікаво, що відчути атмосферу свята прийшли не тільки львів’яни, кияни, але й співаки - Олег Скрипка, Росава, звісно й Тарас Чубай, який також полюбляє співати батярських пісень. 

Самі автори диску – Віктор Морозов (музика) та Андрій Панчишин (слова), не задумуючись називають себе правдивими батярами. На відміну від першого диску «Тільки у Львові», який вийшов 8 років тому і складався винятково зі старих батярських пісень, написаних у 20-30-х роках ХІХ сторіччя, «Серце батяра» -  більшою мірою  нові пісні.  Автори підкреслюють, що традиція батярства – жива, яку варто продовжувати. До альбому входить 14 основних треків та 6 бонусних.

У нових текстах менше батярського жаргону, але гумор, образи, герої – правдиві.  

Щемливий довоєнний Львів, хуліганські райони, забиті пивні,  веселі розваги, «алігантські» костюми, колоритна говірка, перемішана зі словами  української, польської, німецької, івриту.  

Найцікавіше – персонажі. Наприклад, «закутий» батяр Зеник: «з трамваєвого рейса перстеник у нього був, бруківка замість очка – би Львова не забув», «він мав кульонську воду, але її не пив». По-батярськи іронічна «Панні Дорота» та «Абрам».

А от романтичні «Серце батяра», «Брами вже замкнули» на слова Шлехтера – автора всім відомої  «Тільки ві Львові», яка вважається неформальним гімном міста. 

«Що не кажіте, нема на світі –

йой, як серце батяра.

Просте, відверте, деколи вперте –

Йой, то серце батяра»  (з Серця батяра).

Окрім того, можна прогнозувати, що пісні «То було так давно», «Прошу пані», «Батярський рай» стануть шлягерами: гумор і батярство – просто в яблучко.

До збірки ввійшли також дві відомі пісні з тандему Віктор Морозов-Юрій Винничук «Львівське пиво» і «Чорна кава» - які як і батярство, стали невід’ємною частиною образу міста. «Львівське пиво – то є кляса, робить з хлопа супераса. Вип’єш гальбу – і вже фраєр!». Про місто з присмаком кави, також з гумором: «Най мене наглая чорная кава заллє, тільки-но кину місто кохане моє».    

Щиро кажучи, не зважаючи на великий інтерес до свята з боку поляків, їхня преса розкритикувала появу нового свята у Львові. Поляки, які звикли вважати все львівське своїм, пишуть, що батярство – це виключно польське свято. І батяри - то поляки, і пісні батярські – теж. У відповідь їм Андрій Панчишин як затятий батяр заявляє, що, по-перше, такого явища, як у Львові, немає ні в Кракові, ні в Варшаві – ніде в іншому місті. «Ця ні на що інше не схожа вулична культура народилася разом зі Львовом, і ніколи нікуди не зникала. Перероджувалась у вигляді різних кабаретів, фестивалів.  Не чужа мені батярська мова: мій вуйко розмовляв цією мовою, я її  дитинства чув.

Це правда, що в довоєнні часи батярами були і поляки, і були австрійці, і євреї, але Львів був і є сильним великим україномовним містом. Там говорив і бургомістр українською, і поліцай, і кожна повія.  Тай перша задокументована батярська пісня – ще з позаминулого століття «Наша пані цісарева» відома тільки в українській версії», - розповів в інтерв’ю «Культпросвету» автор текстів Андрій Панчишин.

Що стосується їх ідеалу, як співається у пісні, є на небі коло раю ще оден батярський рай:

«В тім раю їдят батяри ліпше, ніж мускальські цари:

шпрондер, бігус, кишку, флячки, студенину і бурачки.

Луп си яйка, шинку край – най жиє батярський рай».

Саме таке батярство – колоритне, веселе, іронічне, і навіть патріотичне стало магнітом для іноземних туристів. Тим більше, що чи не в кожній батярській пісні сказано, що «всі батяри добре знають, що правдивий рай – то Львів».

Словничок батярських слів

кнайпа – кафе

пательня -  сковорідка

мент – міліціонер

філіжанка – чашка

Гальба – кухоль

Мешти – туфлі

Комментарии
Миколай 05.05.2010 13:03
Спасибі за статтю! Батяруймо, бо ми того варті! :)
Добавить комментарий







Отправить
bigmir)net TOP 100       Rambler's Top100