ЗЕНИК

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

Закутий батяр Зеник на Клепарови жив
він завше був в гỳморі ніколи не тужив
з трамвайовеґо рельса перстеник в него був
бруківка замісь очка
би Львова не забув

Закутий батяр Зеник на Клепарови жив
він мав кольоньску воду але її не пив
горівку, шпаґатівку, баюру, цьмаґу ляв
але ніхто не видів
би Зеник си нахляв

Закутий батяр Зеник на Клепарови жив
він мав недобру жінку але її не бив
міг пальнути фраєра жеби не пискував
ше ні їден по тому
без помочи не встав

Закутий батяр Зеник на Клепарови жив
нічого і нікого ніколи не просив
він міг шось часом вкрасти і зрабувати міг
але си побирати – для батяра то гріх

Закутий батяр Зеник на Клепарови жив
він мав шовковий крават але го не носив
носив він білий шалик
він в нему си вродив
поважний як маршалик на рондо виходив

Закутий батяр Зеник муровим хлопом був
коли його ховали то плакав цілий Львув

ДОРОТА

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

Панна Дорота жиє ві Львови
має халупу на Личакови
ладний оґрудок
моцні ворота
багата з дому панна Дорота

А в тім оґрудку червона ружа
шануют люди Дороту дуже
ангельска врода
правдива цнота
така є наша панна Дорота

Панна Дорота на гарфі грає
в кустельним хорі псалми співає
тяжке до ручки
брудне до рота
не бере ніґди панна Дорота

А три дні тому в парку Косьцюшки
панна Дорота згубила цюшки
цюшки згубила
а з ними цноту
люди жаліли панну Дороту

Люди жаліли тай говорили
певно Дороту знов підпоїли
бо як си дзьобне панна Дорота
не замикає свої ворота

Панна Дорота чесна хороша
людоньки добрі
дуже вас прошу
не пригощайте панну Дороту
бо може ше раз згубити цноту

АБРАМ

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

На пляцу Пруса жив Абрам
він сало їв і пив сто грам
в Абрама був порядний пес
погнав за сучкою і щез…

Абрам
Абрам
па-ра-ба-рам

минуло літо і зима
Абрама з нами вже нема
поїхав він в далекий край
йому сказали шо там рай

Землі на самому краю
жиє Абрам в своїм раю
і знов на дроті Тель-Авів:
ну як там наше місто Львів?

Абрам
Абрам
па-ра-ба-рам

над пляцом Пруса сім сорок
танцюют чемно «сім-сорок»
ти сам обрав собі маршрут
але тебе бракує тут

який дивний той білий світ
ти нинька гість
а був сусід
кошерне сало і сто грам
для тебе завше є
Абрам
Абрам
па-ра-ба-рам

ТО БУЛО ТАК ДАВНО

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

коли на Вірменскій ше жили вірмени
коли на Жидівскій ше жили жиди
коли в Стрийскім парку пасли си олені
а в крані ніколи не бракло води

То було так давно
То було так давно
То було то було
То було так давно

коли на Пекарскій пекли караваї
коли їден когут пів-Львова будив
на Замок ходили мацьопкі трамваї
то було, коли я си ше не вродив

То було так давно…

коли ше свічками світили в Опері
і били на вежах годинники всі
коли перший поверх не був на партері
і пливали в Полтві живі карасі

То було так давно…

коли на Підзамчу стояла рогатка
по цісарскім лісі блудили вовки
коли шанували і матку і батька
коли не давали до шлюбу дівки

То було так давно…

коли ше на корзо ходили батяри
на Сихови бойки пасли баранів
а люди співати могли без водяри
бракує, панове, мені давних днів

то ніколи си не верне
скорше світ си переверне
так ніколи вже не буде
не то місто
не ті люди

То було так давно
То було так давно
То було то було
То було так давно

У БОМБАХА ФАЙНА ҐАРА

переклад Ю.Винничука

У Бомбаха файна ґара,
Втинай прецлі, дми цигара.
Ой, дірідірі, рах, цях, цях,
Рухай, рухай, угай – дана,
Ой, дірідірі, рах, цях, цях,
Рухай, рухай, уга!

Люкс хлупаки, львівські діти
Куждий ладний аж сі світи.
Ой, дірідірі, рах, цях, цях...

Вже шклянками гебра дзвоне,
Юзьку шпіля на гармоні.
Ой, дірідірі, рах, цях, цях...

Ми ду него чару-мару:
– Гуляй звідси, ти, батяру!
Ой, дірідірі, рах, цях, цях...

А як нас припросе ґречно,
То уп'ємосі сердечно.
Ой, дірідірі, рах, цях, цях...

Най си знає, жи ві Львові
Є хлупаки гонурові.
Ой, дірідірі, рах, цях, цях...

Хто сі з наший віри сміє,
Най гу нагла крів залиє,
Ой, дірідірі, рах, цях, цях...

А хто з нами трима штами,
Тому ліпше, як у мами.
Ой, дірідірі, рах, цях, цях,
Рухай, рухай, угай – дана,
Ой, дірідірі, рах, цях, цях,
Рухай, рухай, уга!

БАЛЬ У БОМБАХА

переклад Ю.Винничука

Є баль у Бомбаха,
Приходьте без страху,
Там буде забава і стиск.
Там з кожної губи
Посиплютьсі зуби,
Там кожен дістане у писк.

Хто з паньства в кишені
Дістав запрушенє,
Най пальці виставит на шпіц.
Студенти на кишки
За вступ мают знижки,
Батяри не платят там ніц.

Сюп, Манюсю, музичка гра,
Гуля батярів тьма.
Пане куханий, шо ти плетеш?
Панни пурєдні? Та будут там теж.
Сюп, Манюсю, музичка гра,
Таньчи батярів тьма.
Там буде Марися, Гандзюлька і Крися,
Забава буде ду дня.

БАТЯРСКА ЛЮБОВ

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

якось рано-вранці
десь на Погулянці
на траві зеленій була ше роса
вийшов гонорово
батяр з Личакова
на натуру рідну вигуляти пса

фацет кури
пес літає
шо зобачи – підливає

раптом на паґурку
види хлоп фіґурку
файна як та ружа панночка іде
ше й веде на смичку
сучку невеличку
зара було видко – шось таки буде

заки пес обнюхав сучку
батяр панну брав за ручку

з того ніц доброго не буде
бо повідают старші люди
шо страшна батярска любов
буде нагла лятися кров

заки говорили
пси си полюбили
і не раз а може навіть і не два
панна як то вздріла
голову згубила
по страченій цноті плакала трава

батяр був порядний дуже
купив вельон своїй ружі

дві обручки купив
двайці дека влупив
кавалєрску волю тихо пом’янув
як ішли до шлюбу
стріли Франю грубу
батяр лівим оком хтиво їй мруґнув

Франя си не відвернула
і на батяра мруґнула

з того ніц доброго не буде
бо повідают старші люди
шо страшна батярска любов
буде нагла лятися кров

панна з-під корсета
витягла штилєта
вдарила го в груди а затим себе
коло церкви впали
моцно си обняли
не буде з батяром щастя
не буде

їх ховали в їднім гробі
а Личаків був в жалобі

песики тужили
довго не прожили
їхня песька доля була дуже злов
на могилі сіли
тай закам’яніли
бо собача вірність більша ніж любов

аньолок мурмурови
а коло него пси
нема на Личакови
страшнішої краси

з того ніц доброго не буде
бо повідают старші люди
шо страшна батярска любов
буде нагла лятися кров

СЕРЦЕ БАТЯРА

муз. Г.Варса
сл. Е. Шлехтера
переклад Ю.Винничука

За ругатками ходять батяри,
І хоч не легко їм у житті,
Але співають, не нарікають,
Бо в них серця золоті.
За ругатками ходять дівулі -
Сукні з пиркалю, уста, як мак.
Дзвінко регочуть,
Панів не хочуть,
Іно співають си так:

Що не кажіте –
Нема на світі,
Йой, як серце батяра.
Просте, відверте,
Деколи вперте,
Йой, то серце батяра.

Зробиш му кривду - то враз обірвеш.
Кинеться батяр, як звір.
А зробиш му добре,
То він тобі теж,
Сто разів більше, повір.

Що не кажіте –
Нема на світі,
Йой, як серце батяра.
Батярам зроду
Життя не шкода,
Бо в них такі серця.

За ругатками, як грім ударив,
Батяр за край свій битись пішов.
Шанець для нього – будь-яка шпара,
А медаль його – то кров.
За ругатками з віров, надійов
Пішли батяри на лютий бій:
Їден з багнетом, другий з фузійов
За гонор твій і за свій.

Що не кажіте –
нема на світі,
Йой, як серце батяра.
Просте, відверте,
Деколи вперте,
Йой, то серце батяра.

Львів чи Канада – він лицар доріг,
всюди наш батяр той сам,
Серденько злоте відкрите для всіх,
Буде він тут, а чи там.

Що не кажіте –
нема на світі,
Йой, як серце батяра.
Батярам зроду
Життя не шкода,
Бо в них такі серця.

КНАЙПА ЗАЦОФАНА

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

Є на Личакови кнайпа зацофана
Ту ніхто не видів ні їдного пана
Правдивого пана
Жеби був в краваті
Самі гопштаплєри в курточках на ваті

Матка Боска!
Шо то буде?
Ойсь-таріді-ріді-да
Влодко Стефка вальнув в груди
Ойсь-таріді-ріді-да
Стефко Влодка в яя копа
Як цизорик склало хлопа
Шкло си било
Скрипка грала
На паркєти крев си ляла
Ойсь-таріді-ріді-ріді-дана
Хтось не дожиє до рана

На столах дубових обруси непрані
Ту ніхто не видів правдивої пані
Жеби в капелюшку
А на нему квітки
Ту самі лахудри наставляют литки

Ой мамуню!
Шо то буде?
Ойсь-таріді-ріді-да
Пиво виляла на груди
Ойсь-таріді-ріді-да
Через пупец на коліна
Дзюркотіла зимна піна
Шкло си било
Скрипка грала
На паркєти крев си ляла
Ойсь-таріді-ріді-ріді-дана
Хтось не дожиє до рана

А в тій кнайпі Мошко на скрипочци грає
А як му наляти – то ше заспіває
Заспіває пісню про стару Марушку
Ктура 40 років заробляє в лужку

Мамцю рідна!
Шо то буде?
Ойсь-таріді-ріді-да
Голі дупи
Голі груди
Ойсь-таріді-ріді-да
То є танці на голяса
То забава перша кляса
Шкло си било
Скрипка грала
На паркєти крев си ляла
Ойсь-таріді-ріді-ріді-дана
Хтось не дожиє до рана

Як на Личакови лямпи погасили
Ті шо ше ходили
Інчих виносили
Але не задармо а для інтересу
За роботу брали собі поляреси

Є на Личакови кнайпа зацофана
Коло тої кнайпи лежит баба п’яна

ПО МЕНІ НЕ ДЗВОНИ ДЗВОНЯТ

переклад А.Панчишина

По мені не дзвони дзвонят
Наді мнов кєлішків дзвін
Бо така пияцка доля
Як прожив – такий і скін

Не несіт мене на цвинтар
Ані ксьондза не ведіт
На добраніч мені браття
Спиртом голову скропіт

У пивници поховайте
Під столом копайте гріб
Ноги до дверий вкладайте
Голову – де бочки чіп

В праву руку гальбу дайте
В ліву руку – пива жбан
І жалобно заспівайте
Вмер п’яничка
Але пан!

БАТЯРСКИЙ РАЙ

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

старші люди повідают
а ти грай музичко грай
є на небі коло раю
ше їден батярский рай
там є файно там є гарно
там небачена краса
в тому раю хліб задармо
і задармо кобаса

в тім раю їдят батяри
ліпше ніж москальскі цари

шпондер біґус кєшку флячки
студенину і бурачки
луп си яйка шинку край
най жиє батярский рай

старші люди повідают
а ти грай музичко грай
шо батяри потрапялют
не до пекла а в той рай
а в тім раю прошу пана
а ти грай музичко грай
там батяри п’ют шампана
аж сі ляє через край

бо в тім раю наливают
чого душі забажают

бімбер вудку і горівку
аєрконяк бехерівку
є вино і пиво є
рай батярский най жиє

старші люди повідают
а ти грай музичко грай
же батяри не вмирают
а живими йдут у рай
мают душу мают тіло
а ти грай музичко грай
жеби си могло і хтіло
бо без того рай – не рай

бо кобітам в тому раю
ні кінця нема ні краю

є велику є маленькі
є пампушки є щупленькі
навіт дві муринки є
хто з ким хоче – з тим жиє

старші люди повідают
але досит марних слів
всі батяри добре знают
же правдивий рай – то Львів

ПРОШУ ПАНІ

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

Прошу пані!
Я не маю права
Не сказати про таку красу
В пані гарні ноги – особливо права
Я великий букет пані принесу

Ага!
Елєганцка нога
Ага!
Ше й либонь дорога
Шо то за кобіта!
Шо за фелічіта!
Мушу я почути як ми скаже «Ага!»

Прошу пана!
Ви так не шуткуйте
Ше ніхто так не балакав зі мнов
За своїм язичком трохи припильнуйте
Або дам по яях лівою ногов

Ага!
Елєганцка нога
Ага!
І одна і друга
А такі паньчохи роблят тилько влохи
Заладуй си букєт там де росне нога!

Прошу пані!
Шо то за говірка?
Я не чувім тих штубацких слів
Ту не Старий Самбір
Не Нова Бібірка
Ту так не говорат – ту є місто Львів!

Прошу пана!
Злазьте з фортеп’яна
Ти не батяр а телячий фляк
Стули собі писок
Пане грубіяне
Поцілуй ми в дупу!
Най ті трафит шляк!

Прошу пані!
Таку сльічну дупцю
Я до смерти годен цілувать
Прошу пані!
Хойці любцю-любцю
До самого рана не будемо спать

Ага!
Зла як Баба Яга
Ага!
Але гарна нога
Шо то за кобіта!
Голос як трембіта
Мушу я почути як ми скаже «Ага!»

Прошу пана!
Я пор’єдна дівка
Крем з айвону на фризурі тафт
Най ми пан покаже де його готівка
А по тому може вип’єм брудершафт

Ага!
Він до мене мруґа
Ага!
Але я дорога
Не піду задаром
Ні з одним батяром
Наперед заплати – потім буде «Ага!»

Прошу пані!
На Високім Замку
Я маршалек – я сі ту вродив
Виджу пані змерзла – прошу маринарку
Той зриває квітку хто ї не садив

Ага!...

БРАМИ ВЖЕ ЗАМКНУЛИ (колискова)

муз. Г.Варса
сл. Е. Шлехтера
переклад А. Панчишина

Брами вже замкнули
лілю-лілю-лі
квітки сплят і пташки сплят
і пси сплят і коти
оченятка стỳли
лілю-лілю-лі
всі вже сплят
засни, маленька, й ти

Як зароб’ю двіста злотих
то збудую тобі дім
будеш спала як царівна
на пелюстках в домі тім
добраніч, доню, спім…

А в садочку твому буде
повно яблунів і груш
будем тебе колисали
в ароматах білих руж
добраніч
очка змруж

У крамничці куп’ю меду
масло мліко яйка сіль
куликівский хліб і сало
як си збудиш жеби с мала
їсти пити повен стіл

Як зароб’ю двіста злотих
буде в нас великий баль
буде музика і танці
і забава буде…
цить…
мала царівна спить

ФАЙКА

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

Куплю в жида файку
А в ляха титоню
Закури си мила
Я ті не бороню

Потягни си моцно
Пусти кулко диму
Як перезимуєм
Тую довгу зиму?

Але я не фраєр
Зимувати вмію
Як морози вдарат
Файкою си грію

А як не загріє
Ликну си кєлішка
А як не поможе
То піду до ліжка

Гріє мене файка
Як сиджу на ґанку
А кобіта файна
З вечора до ранку

Як весна настане
Виросне травичка
Не кури кохана
То недобра звичка

БИЙ ҐУЛІ!

муз. В.Морозова
сл. В.Неборака

Ми зайшли в елітну кнайпу.
Фай-дулі-бабулі-фай.
Дали касієру в лапу.
Бий ґулі за рідний край!

Касієр за півціни нас -
Фай-дулі-бабулі-фай.
Пика мала грізний вираз -
Бий ґулі за рідний край!

Ми з собою мали пляшку.
Фай-дулі-бабулі-фай.
Всі шахрують в кнайпі тяжко.
Бий ґулі за рідний край!

Цьохлі ніжаться ліниво.
Фай-дулі-бабулі-фай.
Взяли ми собі по пиву.
Бий ґулі за рідний край!

В пиво вилили горівку.
Фай-дулі-бабулі-фай.
До горівки хтіли дівку.
Бий ґулі за рідний край!

А до дівки хтіли бійку.
Фай-дулі-бабулі-фай.
А до бійки треба вмійку -
Бий ґулі за рідний край!

Ми всю кнайпу розтрусили.
Фай-дулі-бабулі-фай.
Є в руках ще трохи сили -
Бий ґулі за рідний край!

ЛЬВІВСЬКЕ ПИВО

муз. В.Морозова
сл. Ю. Винничука

Львівське пиво – то є кляса,
Робить з хлопа супераса.
Вип’єш гальбу – і вже фраєр, хо-хо!
А музичка грає штаєр.

На Погулянці у Львові колись
Три файних хлопа на пиві зійшлись.
Що з цього вийшло, лишень подивись -
Хлопці створили театр «Не журись!»

Бо львівське пиво...

Навіть преславний Данило король
Пінку здував і робив «голь-голь-голь...»
Рано і ввечір пиво він пив,
Німців, як щурів, лупив,

Бо львівське пиво...

Як би я хтів, щоби Полтва гнила
Пінистим пивом по Львову текла.
Може б вона не смерділа тоді,
Й раки у пиві жили б, як в воді,

Бо львівське пиво – то є кляса,
Робить з хлопа супераса.
Вип’єш гальбу – і вже фраєр, хо-хо!
А музичка грає штаєр.

ЧОРНА КАВА

муз. В.Морозова
сл. Ю. Винничука

Най мене наглая чорная кава заллє,
Тільки-но кину місто кохане моє.
Всюди за мною буде блукати в світах
Чорної кави запах, яким я пропах.

Нас із коханою чорная кава звела,
Всі перепони, що були між нами, змела.
Чорная кава в жилах у мене пливе,
Наше кохання у чорній каві живе.

Чорна кава - це львівських вулиць напій.
Чорна кава - це вечір розкішний мій.
Чорну каву зі мною, мій друже, пий,
В чорній каві і нині, і прісно жий.

В львівських кав'ярнях млосно моргають жінки,
В львівських кав'ярнях вчуєш останні плітки.
Хтось від дощу у кав'ярні рятунку шука.
Хтось від сім'ї і печалі на каву втіка.

Чорна кава - це львівських вулиць напій.
Чорна кава - це вечір розкішний мій.
Чорну каву зі мною, мій друже, пий,
В чорній каві і нині, і прісно жий.

ОСТАННІЙ БУБЛИК

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

За панської Польщі у нашому місті
Жили два розбійники-рецидивісти,
Щоночи прохожих вони грабували,
Пролили невинної крови чимало.

А здобич торбами носили в хатину
І там си ділили на дві половини,
Лапала їх поліція по всій землі Галіції
Та були підлі злодії хитріші від поліції.

Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, ойра,
Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, ойра-ра.

Одної осінньої темної ночи
Потрапив грабіжникам пекар на очи,
Негідники ззаду підступно напали
І бубликів в'язку безправно забрали.

У лігві своєму сховались бандити
І бублики порівну стали ділити,
Тому що існувала в них своя злодійська етика,
Поки не погубила їх звичайна арихметика.

Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, ойра,
Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, айн, цвай, драй.

(Холєра ясна...
Шляк би його трафив...)

Зачали ділити вони справедливо -
Раз бублик направо, раз бублик наліво,
І були би вже поділилися гарно
Та була тих бубликів кількість непарна.

І перший ділився, і другий старався,
А бублик оден все їдно зіставався.
Покинули ділитися, за бублик посварилися,
Спочатку визивалися, а потім і побилися.

В одного в серцю ніж кривий,
В другого леб розтрощений,
Не стало двох грабіжників,
А стало два небожчики.

А все могло скінчитися
Без ґвалту і без паніки,
Якби з єдного бублика
Зробили два рогалики.

Отож бо, любі діточки,
Як не будете вчитися,
То може біографія
Трагічно закінчитися.

Та-рі-ді, ойра, та-рі-ді, ойра,
Та-рі-ді, ойра, Маруська, айн, цвай, драй!

ЖАРІВКА

муз. В.Морозова
сл. А.Панчишина

На вуличці Вірменській в самому центрі Львова
Світила ся жарівка страшенно гонорова,
Вона собі світила із вечора до ранку,
Щоби ся не бояли львів’яни і львів’янки.

А потім їй набридло усе на тому ж місці,
Хотіла би світити сама на ціле місто,
Та що там ціле місто – для неї то дрібниця,
Світити, так від Бродів до польської границі!

Отак поміркувала і взялася до діла,
Раз блимнула добряче та й тут таки згоріла…
Повчальна випливає мораль з цієї пісні –
Як хочеш довго жити, світи на свому місці!