1. НА ПЛЯЦУ ПРУСА - 1:58
2. ОСТАТНИЙ БАТЯР - 2:35
3. МАНДОЛІНА, ҐІТАРА І БАС - 4:10
4. ХОЛЄРА - 3:00
5. ВОЙТИК - 2:09
6. НА КУЛЬПАРКОВИ - 2:48
7. МІЙ ТАТУНЬО - 3:02
8. ПАНІ ФРАНІ - 2:22
9. БАТЯРСКИЙ БЛЮЗ - 4:07
10. НА ЦВИНТАРІ - 4:23
11. ЗАБАВА - 3:20
12. ЧОВЕН - 3:01
13. НА КРАКІВСКІМ БАЗАРИ - 2:23
14. МАТОЛОК - 2:06
15. МАРИСЯ - 2:22
16. НА ПРОФЕСОРСКІЙ КОЛЬОНІЇ - 4:19

Бонус-треки:

17. ЛЬВІВСЬКА ҐІТАРА
- 3:00
18. БАТЯРСКА КОЛЯДА - 2:05
19. P.S. - 0:20

Мінус-треки (караоке):

20. МАНДОЛІНА, ҐІТАРА І БАС
- 4:10
21. МІЙ ТАТУНЬО - 3:02
22. ОСТАТНИЙ БАТЯР - 2:35

Сервус з Того Світу!
Ну шо? Поховали Зеника?
Ая! І цілий Львув плакав?
Недочеканє ваше! Парасоль си зламте
на середині міста на штири половини!
Зеник ше всіх пережиє
і пом’яне чесною цьмаґою.
А той букєт з Замарстинова
можете си запхати десь.
Секрет вічности я вам зара
витлумачу словами їдного писаки,
котрий думає, же всі розуми поїв,
бо вищі школи покінчав. Штубак.
Але раз му сі трафило –
як сліпій курі зерня - повісти правду:

ві Львови хлопчик Зеник
зобачив білий світ
і тато в него Зеник
і Зеником був дід
він молочка напив сі
і цицьку облизав
і перше слово: «пиво!»
він радісно сказав

Відтак – Зеник завше сі вертає,
а БАТЯРСКИЙ БЛЮЗ
ніколи сі не скіньчи.

Дувідзеня!

P.S.
на Пекарскій чути кроки
то тупоче песик Роккі...


P.P.S.
І все-таки: Hu da fak is Zenyk?

музика Віктора Морозова
слова Андрія Панчишина
крім (17):
музика Віктора Тиховського і
Євґеніуша Ландовського
слова Емануеля Шлехтера
український переклад
Богдана Стельмаха

Батяр-бенд “Галичина”
(під орудою П.Рачинського):
Віктор Морозов - вокал, гітара
Петро Рачинський – акордеон
Богдан Назар – скрипка
Степан “Смола” Нетребяк – кларнет
Іван Огар – контрабас

а також:
Олег Ярема – гітара (3,9)
Андрій Панчишин – вокал (19)

запис, зведення і мастерінґ
у МД Студії, Львів, Україна
звукорежисер – Маркіян Дрібнюк

дезігн – Юрко Кох
препрес – Любомир Винничук

продюсери – Віктор Морозов і
Мотря Онищук-Морозов

Zеник каже «дякую»:
Вірині Мороз, гостинній фамілії Старухів, Михайлови Манулякови, Олегови Яремі,
Олькови Лихачеви, Ядвідзі Сабадаш, бомжови Северинови, пані Марії,
курві Ганні, Миколі Аммосову, Жанні Вареник, красуні Лю,
москалеви Віталію і Оксані Паньчишин з Оброшина.

Особлива подяка належи сі котови-знахурови М. з «Білого коня», котрий шодня муркотів ми
старі мельодії і принагідно загоїв купу болячок. А відтак чесно заробив на кілька вдячних слів:

нема більшого батяра
як личаківский котяра
шпацірує си по волі
кажду кітку запірдолі

Вироблено в Україні

© 2013 Віктор Морозов і MO Productions