|
· Ку-ку-рі-ку
по-українськи
Як "Мертвий
півень" "пробудив" народ разом із Віктором Морозовим
Коли пісня
має вагу!
Що ж, свої є свої. Рідний, львівський
"півень" та Віктор Морозов, якого останнім часом не було видно. З'явилися
- та опа-па! - із новим проектом, супероригінальним та несподіваним.
Здавалося б, поєднання непоєднаного. Ось таке єднання відчули, почули і
побачили львів'яни 13 лютого, у переддень св. Валентина (тому усі пісні
було присвячено коханню і тільки коханню), в "Ляльці" і на площі Данила
Галицького, де на екрані йшла пряма трансляція авангардового дійства. Ну,
що тут скажеш, просто кайф. Перша частина - співав "півень" (до речі, під
їхню музику не тільки класно розслабляєшся, але й у філософських текстах
самого Міська (Барбари) та інших (наприклад, Неборака) остаточно втрачаєш
почуття своєї присутності та часу, тому виступ пролетів за лічені секунди.
Що яскраво виринає з пам'яті - пісня "Франсу-А-А!" з істеричним криком
"А-А!" (Куди там Білик!) Окрім голосу, тембру, слів, Місько приваблював
своєю манерою триматися на сцені (чи не триматися?), постійно простягати
мікрофон, як шпагу, у зал, мовляв, співаймо разом. А коли в залі мовчали,
він думав, ваша справа, викручуючи дулю біля губ. Отакий
непередбачувано-харизматичний. Ну, як такого не обійняти після виступу, що
і зробив гаряче Юрій Покальчук. Тепер про саму групу.
"Мертвий півень" розпочав виступати 1990 року на фестивалі
молодіжної урбаністичної культури "Вивих". Організований
Студентським братством, цей фестиваль сформував середовище, більша
частина якого зараз є Мистецьким об'єднанням "Дзиґа" (на чолі з
Маркіяном Іващишиним).
Музиканти "Мертвого півня" - це більше,
ніж просто музиканти. Вокаліст групи, фронтмен - поет Михайло
Барбара - у 1993 році став Академіком Бу-Ба-Бу (премія, яка
присуджується за кращий вірш року). Довгий час - ведучий на радіо
"Люкс", зокрема програми "Нічні читання". 2000 року Михайло Барбара
виступив співзасновником Радіо Ініціативи "N11(0 102,5РМ" та очолив
новостворену радіостанцію. Наприкінці 2001 року у Львівському
національному театрі ім. Марії Заньковецької відбулася прем'єра
вистави "Веселого Різдва, Ісусе!" з Барбарою у головній
ролі.
Гітарист "Мертвого півня" Роман Чайка - найпопулярніший у
Львові ді-джей і радіоведучий, головний редактор Радіо Ініціативи
"Ніко 102,5РМ". Автор значної кількості пісень "МП". Має також свій
сольний проект "ССС" (СігалСпоживСпілка).
Бас-гітарист Олег
(Джон) Сук - деміургійна особистість львівського музичного
середовища. Почав від групи "Катарсис", джазового квартету
"Мелодром", потім був легендарний "Клуб шанувальників чаю", автор
багатьох музичних проектів, як-от проект "Є" (1995), в якому взяли
участь більше 40 музикантів, а також "Ох", "Вогні великого міста".
Олег також бере участь у проекті Руслани Лижичко "Дзвінкий вітер", у
проекті Віктора Неборака "Неборок", продюсує новідоробки групи
"Окрема територія". Андрій Надольський, який віднедавна працює з
"Півнями", має серйозний "послужний список", не тільки в Україні,
але й Москві. Він в свій час співпрацював з групою "Звуки Му" та з
Жанною Агузаровою. Музиканти "МП" є також учасниками сесійної групи
"Їжак" (Львів-Філадельфія). "Мертвий півень" є лауреатом фестивалів
"Вивих" (1990, Львів), "Червона рута" (1991, Запоріжжя), "Марія"
(1993, Трускавець), "Альтернатива" (1994, Львів), а також фестивалях
"Рок Київ", "Перлини Сезону". 1995 року "МП" здійснив тур Західною
Україною, навесні 1999 року - Східною і Південною Україною. Цього
року виступав також у Лінці (Австрія) і Братиславі (Словаччина). У
вересні та жовтні 1999 року "МП" виступав у французьких містах.
Регулярно бере участь у фестивалях у Кракові. |
|
|
|
|
| непервершений Джон |
Чайка - коли грає - мовчить... |
Віктор Морозов |
Отож бачимо, непроста оця пташка і хтозна, чи "Мертвий півень"
не став феніксом співаючи разом із Віктором Морозовим, від якого
ніхто не чекав такого шалу! Віктор Морозов є одним із найвідоміших
українських співаків і композиторів. Завдяки своєрідному голосу та
вправному володінню гітарою він завоював значну популярність як в
Україні, так і далеко за її межами. Талант і майстерність Віктора
особливо виявляється в численних піснях, покладених ним на вірші
найкращих модерних українських поетів. Його співана поезія справила
великий вплив на творчість багатьох сучасних рок-груп України, таких
як "Плач Єремії" та "Мертвий півень".
Народившись у Кременці на
Західній Україні, Віктор розпочав свою музичну кар'єру на початку
сімдесятих у Львові, створивши одні з найперших українських рок-груп
- "Quo Vadis" 1971 року і "Арніку" 1972-ого. Від 1976 року Віктор
працював солістом ансамблю "Ватра", а 1979 року став солістом
популярної "Смерічки". Завдяки цьому він мав можливість тісно
співпрацювати з багатьма відомими співаками й композиторами, такими
як Ігор Білозір, Оксана Білозір, Віка, Назарій Яремчук, Володимир
Івасюк та іншими. З цими ансамблями Віктор також мав змогу
подорожувати, представляючи Україну, або й колишній Совєтський Союз,
на багатьох міжнародних музичних фестивалях. 1988 року Віктор став
одним із засновників та мистецьким керівником театру-кабаре "Не
журись!", в якому авторські пісні поєднувалися з гострою політичною
сатирою. У своїх музично-театралізованих виставах артисти театру
дошкульно критикували й висміювали тогочасну комуністичну владу, чим
значно сприяли піднесенню національної свідомості в Україні
напередодні незалежності. Театр представляв глядачам пісні,
заборонені Совєтським режимом, а 5 жовтня 1989 року вперше виконав
публічно, зі сцени Львівської філармонії, заборонений тоді
національний гімн "Ще не вмерла Україна" (під час вистави "Повіяв
вітер степовий"). Завдяки своїй популярності Віктор мав змогу
працювати в різних мистецьких жанрах - на радіо (один із авторів і
ведучий "Гіт-параду студії Лева" разом зі Стефком Оробцем), на
телебаченні (ведучий популярної програми "Ви нам писали" разом з
Оксаною Білозір), на сцені (як актор, а також як ведучий багатьох
концертів і фестивалів). |
|
|
|
|
| |
трішечки про Чопко -
найнебалакучиша людина в
"...Півнів" |
На початку 90-х років разом із гітаристом-віртуозом та
композитором Олегом Яремою Віктор започаткував новий
музично-акустичний проект під назвою "Четвертий кут" (до першого
складу проекту входив також скрипаль і звукорежисер Роман
Лозинський). Перший їхній одноіменний альбом, що поєднував
інструментальні композиції й романтичні балади-пісні, увійшов до 10
кращих альбомів України 1994 року. Віктор Морозов і Олег Ярема
залучають тепер до багатьох своїх композицій бас-гітариста Олега
"Джона" Сука й барабанщика/перкусіоніста/звукорежисера Андрія
П'ятакова. До речі, "Аліна", одна з пісень нового альбому "Треба
встати і вийти" зайняла 1-ше місце львівського гіт-параду Радіо
Ініціатива "Ніко102,5РМ" вже на третій день після появи в
радіоефірі. Віктор Морозов продовжує виступати як соліст, а також із
"Четвертим кутом" та театром "Не журись!". Нерідко Віктор бере
участь у складі журі різних українських музичних фестивалів
("Надія", "Мелодія" та інші).Крім музичної діяльності, Віктор
відомий і як перекладач. Його переклади англійською з Т.С.Еліста,
В.П.Блетті, тощо друкувалися в 80-х роках у київському часописі
"Всесвіт" та інших виданнях. У травні 2000 року у львівському
видавництві "Класика" вийшов окремою книгою перекладений Віктором із
португальської роман Пауло Коельо "Алхімік". У квітні 2001 року в
київському видавництві "Критика" вийшла в світ ще одна книга в
перекладі Віктора (з англійської) -"Уявлені спільноти" Бенедикта
Андерсона, а 13 квітня у перекладі Вікторова Морозова українською
мовою вийде світовий бестселлер "Гаррі Поттер та філософський
камінь" (видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА").
Протягом своєї
кар'єри Віктор виступав перед глядачами Австралії, Англії,
Арґентини, Афганістану, Бельгії, Бразилії, Індії, Канади, Лаосу,
Латвії, Литви, Німеччини, Парагваю, Польщі, Росії, США та багатьох
інших країн.
Зрештою, щодо самого концерту, усе йшло по колу: від
спеки артисти роздягалися, потім співали на "біс", бігли під екран
надвір, подекуди фальшували, тільки це все другорядне. Бо така
музика - як наркотик одноразового звикання... Її прагнеш слухати ще
і ще, але (що за біда!) ніколи не наслухаєшся.
Марія ТИТАРЕНКО
|
|
