|
Ювіляр із янголом на плечі
Другого дня нового року вже майже традиційно в нашому
місті відбувається великий концерт гурту “Плач Єремії”.
Принаймні цьогоріч уже вдруге гурт запросив своїх численних
шанувальників на концерт у Львівській опері. Як сподівається чимало
львів’ян, ці новорічні виступи таки стануть добрим звичаєм.
Цього нового року музичний вечір видався особливим, адже “Плач
Єремії” відзначив своє 15-річчя. А отже, концерт перетворився на
справжню мандрівку в насичену пісенну історію групи, культової для
цілого покоління. Бо ж, мабуть, для багатьох із тих, хто нині
переступив символічний поріг “тридцятки”, саме із голосом Тараса
Чубая та словами “коли до губ твоїх лишається півподиху...”
пов’язані спогади першого кохання, з “вивихненою” “літаючою головою”
– смак першого пива, а зі “Світлом і сповіддю” – перші дотики до
поезії, якої не було в шкільному підручнику.
На ювілейному концерті й справді мимохіть упіймала себе на думці,
що пісні “раннього” “Плачу Єремії” стали одним із найхарактерніших
саундтреків до захопливої та романтичної української історії під
назвою “початок
90-х”. Тому невипадково, мабуть, перший відділ
концерту, власне, й складається здебільшого з пісень на слова
Грицька Чубая, а завершили його музиканти двома творами на тексти чи
не найвідоміших сучасних письменників – Юрка Андруховича (“Єхидна”)
й Івана Малковича (“З янголом на плечі”).
Натомість другу частину вечора присвятили “реміксам”, які вже
стали популярною частиною новішої творчості “Плачу Єремії”. Адже
значною мірою саме завдяки виконанням гурту знову здійнялося на
вершини популярності безсмертне Івасюкове “Я піду в далекі гори” чи
“Я – твоє крило”, “Червона рута” чи “Водограй”. Як розповів
аудиторії незмінний фронтмен “Плачу Єремії” Тарас Чубай, із
останньою згаданою піснею його єднали майже родинні зв’язки, адже
першою її виконавицею була тітка музиканта, співачка Марія
Ісак-Савко, присутня, до речі, й у залі.
В “івасюковий” блок концерту органічно влилося й виконання
ранньої пісні Ігоря Білозора “Квіти у росі”, яку група свого часу
вперше виконала на концерті-реквіємі музиканта. А запрошені особливі
гості вітали “Плач Єремії” також піснями. Зокрема, Віктор Морозов,
який добре пам’ятав перші кроки (і в буквальному, і в
переносному сенсі) майбутнього лідера гурту, співав разом із ним
пісні на слова Костя Москальця – прем’єрні (“Армія світла”, “Рана
любов”) і вже майже класичні (“Вона”, “Ти втретє цього літа
зацвітеш”). Власне, “класичність” цих речей підтверджувало й
одноголосне підспівування переповненого залу, і акомпанементом
академічного камерного оркестру – для “Віртуозів Львова”, керованих
Володимиром Дудою, співпраця з рок-групою “Плач Єремії” вже також
давно перетворилася зі сміливого експерименту на добру традицію.
Інші поважні гості деколи вітали ювілярів власними віршами – як
от автор “Літаючої голови” та “Гітари в пальцях ловеласа” Віктор
Неборак, а інший знаний “бу-ба-біст” Юрій Андрухович – навіть
співом. У незвичному амплуа виступила й Руслана: стомившись, мабуть,
особливо за останні півроку співати, зірка вирішила помінятися
місцями з перкусистом групи Андрієм Надольським і продемонструвала
себе справжнім профі за ударною установкою. А ближче до фіналу
музичного вечора, де насправді поєдналися “та ніч на Купала і ніч
новорічна”, тобто передріздвяні та уродинні святкування,
звучали колядки та... повстанські пісні, також дуже характерні для
“реміксового” репертуару “Плачу Єремії”.
До речі, більшість навіть добре відомих пісень гурту прозвучали в
нових драйвових темпах та аранжуваннях. Допомагали додавати нових
барв “старим пісням про головне” й оркестрові тембри “Віртуозів
Львова”, і блискучі імпровізації клавішника групи Юрка Дуди, і
голоси бек-вокалісток (у ролі однієї з них виступила колега з
“Мертвого півня” Ярина Якуб’як, яка спеціально приїхала з Канади,
щоб узяти участь у концерті). А більшість шанувальників усіх
поколінь, адже в залі не бракувало ні тінейджерів, ні поважних
львівських матрон, жваво обговорювали концерт після його завершення,
порівнюючи з попереднім і висловлюючи сподівання обов’язково
зустрітися в залі Львівської опери й на самому початку наступного
року. Звісно ж, завдяки “Плачу Єремії”.
Лідія Мельник
 Прокоментувати
публікацію
|
