Не будь як усі – слухай справжню музику

.16 та 17 листопада в Києві проходив фестиваль “Рок-Екзистенція-2002”, у якому взяли участь: “Скрябін”, Віктор Морозов та “Мертвий півень”, “Мандри”, Леся Герасимчук та “Королівські Зайці”, “Гуцул Каліпсо”, “Чорний Вересень”, “Джек О’Лентерн”, ДАТ, ВВ, “Тартак”, “Плач Єремії”, “Вій”, “Гайдамаки”, “Перкалаба”, “Фаберже”, “Щастя”, “Крихітка Цахес”. Зал Палацу культури Національного технічного університету три дні заповнювався публікою, яка цікавиться українською рок-музикою. Групи для участі у конкурсній програмі відбирали десять експертів, серед яких були визнані у музичних колах журналісти, редактори радіо та телеканалів, музиканти і музикознавці. Гасло “Рок-Екзистенції-2002” залишилося попереднім: “Не будь як всі – слухай справжню музику”. Без змін залишилася і концепція фестивалю, яка повинна розкрити “феномен українського року” і підтримати прогресивну, невторинну музику, яка до того ж не втратила зв’язок із національними музичними традиціями.

Кілька слів від учасників фестивалю. Віктор Морозов: “Добре, що такі речі взагалі відбуваються. По-перше, живий звук – це вже велике свято для музичного вуха. По-друге, можливість послухати “непопсову музику” трапляється досить рідко. А ще приємніше те, що такий великий зал був заповнений слухачами україномовної музики. Загалом – дуже багато позитивних вражень. Але були і не такі приємні. Наприклад, офіційним напоєм фестивалю був якийсь дивний коктейль “Нестримна Мері”, напевно, зроблений на зразок “Кривавої Мері”. Але замість томатного соку у ньому була якась томатна паста і це було жахливо несмачно. Пити це не могли навіть загартовані різними сортами алкоголю невибагливі рокери”.

Роман Чайка (“Мертвий півень”): “Як завжди, фестиваль відзначався добротним якісним звуком, організатори не економлять на апаратурі, і це дуже добре, бо від цього напряму залежить сценічний успіх. Дуже сподобалася робота продюсера Тараса Грималюка. Хороша, продумана концепція фестивалю, добре підібрані команди, серед яких не було нікого зайвого. Всі групи мають хороший репертуар, можуть робити якісні альбоми. Добре, що фестиваль проводився у залі, а не під відкритим небом. Це був справжній фестиваль для музикантів і слухачів, а не для спонсорів і олігархів, як воно переважно буває. Чи не єдиним негативним враженням були антиукраїнські рецензії напередодні фестивалю у київській російськомовній пресі, які в черговий раз продемонстрували те, який опір доводиться долати організаторам подібних акцій”.

Тарас Чубай (“Плач Єремії”): “Ми виконували нові речі, з більш давніх композицій зіграли тільки “Я піду в далекі гори”. Дуже хороший звук, світло, сцена, все чудово організовано, враження загалом тільки позитивні. Дуже сподобався виступ групи “Гайдамаки”, на жаль, не вдалося почути всіх, кого хотілося, особливо цікавих молодих виконавців. Наразі це чи не єдиний фестиваль української музики, який проводиться на хорошому рівні, всі інші – псевдоукраїнські. Він викликав сильний резонанс у пресі, було багато реклами, і це дуже добре. Фестиваль треба підтримувати і продовжувати”.

Наталка Сняданко