39
www.makler.com.ua
www.makler.com.ua
ЦІКАВА РОЗМОВА
зручно й приємно. Немає нічого зай-
вого, що могло б заважати. Сучасний
дизайн квартири доповнюють старі
печі, які збереглися в помешканні.
– Ви деякий час жили в Канаді. Як
там вирішували квартирне питання?
– Так. У Канаді живуть батьки
моєї дружини. Раніше бувало, що
ми жили там і по півроку. Тепер їз-
димо до Канади лише час від часу,
щоб провідати батьків дружини.
Коли мешкали в Канаді, у місті
Торонто, то не купували помеш-
кання, а винаймали, бо розуміли,
що тимчасово там. Коли приїж-
джаємо в гості, то зупиняємося в
будинку батьків дружини.
– Винаймаєте квартиру в Києві, а
колись орендували в Торонто. Що
можете сказати про ціни тут і там?
– Можу сказати, що ціни в Києві
шалено зросли. Тепер навіть на око-
лицях столиці важко взяти квартиру
в оренду за 300-400 дол. США на мі-
сяць, не кажучи вже про центр.
Ми, наприклад, раніше, 2001 року,
орендували помешкання площею
приблизно 75 кв. м у самому центрі
Києва, біля Бессарабського ринку,
за 700 дол. на місяць. Потім нам по-
ступово підвищували ціну, і, врешті,
вона сягнула 1000 дол. на місяць. При
цьому ми вважали, що це дуже вигід-
ні умови. Потім довелося звільнити
цю квартиру, бо на півроку поїхали
у Вашингтон, де, до речі, народилися
наші діти – доньки Квітослава й Зо-
ряна. Коли ж повернулися до Києва,
то розраховували приблизно за таку
саму ціну, як колись, або трохи вищу
(1200-1500 дол.) знову винайняти по-
мешкання. Однак за той час ціни на-
стільки підскочили, що ми були вра-
жені. Тепер платимо за ту квартиру,
де я перекладав останню книжку про
Гаррі Поттера, в чотири рази більшу
суму, ніж за колишнє помешкання
біля Бессарабки. Щоправда, платимо
не з власної кишені, оренду оплачує
міжнародна фінансова корпорація, в
якій працює дружина.
– Що можете сказати про
оформлення інтер’єру київського
помешкання?
– Воно теж оформлене в модерно-
му стилі, навіть із певними вкраплен-
нями стилю техно чи хай-теку. Квар-
тира велика й простора, у ній немає
нічого зайвого. Я не люблю нагрома-
дження предметів, якихось деталей.
Натомість хочу, щоб усе було зробле-
но просто й зі смаком.
– Що передусім потрібно для
того, щоби Ви почувалися у своїй
квартирі затишно, комфортно?
– Найважливіше, щоб усе було
продумано, все було на своєму міс-
ці, тобто щоби в цьому помешканні
було зручно. Люблю також м’які ко-
льори, які налаштовують на відпо-
чинковий лад, створюють затишок.
Важливим для мене є також гарний
краєвид за вікном, наприклад, щоби
було видно захід сонця.
– Пане Вікторе, що Ви вкладаєте в
поняття “дім”?
– Беручи до уваги те, що і моє жит-
тя, і життя дружини складається з по-
стійних переїздів, то дім – це те місце,
куди хотілося б повертатися після
кожної подорожі й де можна відпо-
чити душею, відчуваючи затишок.
Дім має бути власний, один, поверта-
ючись куди, ти знаєш, що приходиш
додому. А в нашої родини, яка веде
ось таке циганське життя, виходить, є
декілька домів. Поки що ми навіть не
знаємо, де наш справжній дім.
– А як щодо Львова, може, його
можна назвати тим домом, який
найближчий Вашому серцю?
– Львів, безумовно, мені найближ-
чий. Особливо відчуваю це, коли див-
люся на наше місто з балкону своєї
квартири на вулиці Руській. Перед то-
бою відкривається неймовірно гарна
панорама: Успенська церква, ратуша,
інші старовинні будівлі. Власне, коли
дивлюся на все це, то по-справжньо-
му почуваю себе вдома. Саме тут я
можу й відпочити, і заспокоїтися.
– Що Ви думаєте про збереження
архітектурних пам’яток Львова?
– На жаль, нинішню ситуацію
оцінюю негативно. Мені здається,
що в центрі зводять надто багато
сучасних споруд, які не пасують до
старого міста й псують його непо-
вторний вигляд і колорит. Думаю,
що треба робити так, аби новобудо-
ви вписувалися в стару архітектуру,
щоб Львів не втрачав свого характе-
ру, духу, яким він завжди славився
і який постійно приваблював сюди
гостей із різних куточків світу.
– А де б Ви купили нерухомість у
світі й в Україні, якби мали на це
кошти?
– У світі, мабуть, на березі океану,
де був би простір, спокій, тиша й було
чути лише шум хвиль. А в Україні, крім
Львова, де вже маю квартиру, напевно,
в місті, де я народився – у Кременці.
Розмовляв Тарас РІЗУН
2000 р. - “Алхімік”, Пауло Коельо.
2001 р. - “Уявлені спільноти”, Бенедикт Андерсон.
2001 р. - “Вероніка вирішує померти”, Пауло Коельо.
2002 р. - “Гаррі Поттер і філософський камінь”, Дж. К. Ролінґ.
2002 р. - “Чорт і панна Прим”, Пауло Коельо.
2002 р. - “Гаррі Поттер і таємна кімната”, Дж. К. Ролінґ.
2002 р. - “Гаррі Поттер і в’язень Азкабану”, Дж. К. Ролінґ.
2003 р. - “Гаррі Поттер і келих вогню”, Дж. К. Ролінґ.
2003 р. - “Гаррі Поттер і орден Фенікса”, Дж. К. Ролінґ.
2004 р. - “Наташі: сучасна світова секс-торгівля”,
Віктор Маларек.
2005 р. - “Чарлі і шоколадна фабрика”, Роальд Дал.
2005 р. - “Ракета на чотирьох лапах”, Джеремі Стронґ.
2005 р. - “Гаррі Поттер і Напівкровний Принц”, Дж. К. Ролінґ.
2006 р. - “Матильда”, Роальд Дал.
2007 р. - “Гаррі Поттер і смертельні реліквії”, Дж. К. Ролінґ.
Пауло Коельо та Віктор Морозов під час зустрічі у Львові.
Переклади Віктора Морозова