статті з газети
Головна сторінка | Про сервер | Наші пропозиції | Каталог  
Повернутися

Розчаклувати "Алхіміка" українською і стильно


        Ще за життя він став не просто класиком, а гуру. Не кожному майстру
пера так таланить, а талант бразильця Пауло Коельо підтверджено перекладами
на 43 мови загальним накладом понад 23 мільйони примірників. Свій внесок у цю
статистику зробила й Україна - три книги Коельо українською видала львівська
"Класика".

        Пауло Коельо пише португальською, а до нашої рідної його "адаптує"
співак, а відтак і перекладач Віктор Морозов, який паралельно працює над
англомовним Гаррі Поттером. Першою книгою, з якою Морозов познайомив
українського читача, та й власне ознайомився сам, був "Алхімік". Критики
називають цей роман найкращим у творчості Коельо: у минулому столітті він
увійшов у десятку найпопулярніших світових творів. Це друга книга
письменника, видана у 1988 році вона відразу стала бестселером, а у 1998
завоювала титул "най". Минулого року "Алхімік" дістався й до України. Тоді у
нас про такого собі Пауло Коельо мало хто знав. Навіть такі монстри, як Юрій
Андрухович чи Іван Малкович, не чули про нього. Не чув і Морозов допоки не
розгорнув оригінал "Алхіміка" і після прочитаного кинувся його перекладати:
"не знаючи, що буду робити з цим перекладом, не знаючи чи хтось його
опублікує, але відчуваючи, що маю це зробити саме я". Твори Коельо просякнуті
притягаючою містикою - із центром у знаковій системі. В "Алхімікові"
українець "впізнав себе - чи то в героєві, чи в авторові, чи у польоті
яструбів над пустелею". 

        За таких обставин логічним продовженням стала робота над іншою книгою
Коельо "Вероніка вирішує померти" (1998), яка з'явилася на книжкових ятках
також минулого року. І якщо думки українського читача навколо "Алхіміка"
розділилися на дві течії: "геніально!" (праворуч) і "компіляція..."
(ліворуч), то реакція на "Вероніку" була однозначною. "Алхімік" - це казка,
притча, звідки можна почерпнути чисту воду світової мудрості. Вона зачаровує,
але не реальна. "Вероніка" - трохи туманна, проте цілком зрозуміла нам
повсякденна реальність. Вона вражає сміливістю сюжету, відвертістю без
вульгарності і лаконічністю викладу. Нічого зайвого, що так загромаджує наше
життя, у спробі віднайти відповідь на одвічне питання - "де межа норми?" 160
сторінок тексту промайнули перед очима, як одна стрічка. Без сумніву, автор -
геній. Але між ним і читачем стоїть ще одна особа - медіатор, який під
страхом смертної кари не повинен перетворити плетиво комунікації у гру
"зіпсований телефон". Як на мене, переклад Морозова можна порівняти із рівною
течією, що приховує негострі, а все ж таки камінчики - це не чиста вихолощена
літературна мова. Привчена до сталих правил і винятків українського
правопису, я спочатку добряче перечіпалася через такий неканонічний переклад.
Заглядала до різноманітних словників, бігала на консультації до лінгвістів і
все намагалася підловити перекладача на якомусь "упс!". Зрештою кинула цю
невдячну справу, бо зрозуміла - так треба, адже це повинно бути унікально, як
і писанина самого Коельо. До того ж Бозна яким був первинний текст -
португальська у нас залишається досить екзотичною мовою.

Останній переклад - "Чорт і панна Прим" - з'явився у продажу зовсім недавно,
під час презентації місяць тому на львівському Форумі, де я зустріла нашого
героя, тобто Морозова. Свіженька (Коельо написав її у 2000 році), ще пахне
друкарнею, вона має значне вдосконалення: разючо білі сторінки, що негативно
впливають на зір, замінили нейтральні жовті. Цікаво, що всі події в книжках
Коельо відбуваються деінде, тільки не в Бразилії. Проте, як стверджує Віктор
Морозов, пан Пауло працює над цим, і новий його роман буде про бразилійку,
яка за фахом є... Тут перекладач лукаво замовкає і розпочинає зовсім іншу
казку: як йому цьогоріч пощастило зустрітися із Пауло Коельо на Московському
книжковому фестивалі. Там якраз презентували російський переклад "Чорт і
панна Прим" (за пару тижнів з'явився український переклад на Форумі.

        Вітчизняний читач також знайомий з російськими перекладами Коельо -
це 5 книжок київського видавництва "Софія". В оформленні українські видання,
на жаль, поступаються російськомовним, що звичайно відображається на ціні -
українська книжка дешевша. Але зустрічають по одягу, а проводжають... Тож
задля чистоти совісті і повноти картини довелося заглянути під розкішну
обкладинку, роботи Владислава Єрка, "Книга воина света". Тепер я знаю що
відповісти тим, хто звик наголошувати, що нібито український переклад
невдалий і, щоб не зіпсувати смаку, краще звернутися до російськомовної
версії. На жаль, такі випадки були в перекладацькій практиці, але останнім
часом цей вже заяложений штамп погано відображає дійсність. Тепер можна
читати світових класиків і милою українською. Коельо Морозова непоганий цьому
приклад. 

Наталя МАЛИЦЬКА.

"Україна молода" 2002.10.26


Повернутися
 
© ElVisti Information Center