Співак, композитор, перекладач, продюсер, мистецький керівник театру - чи не забагато на одну людину? А що, коли - це людина-оркестр? Фольк, рок, співана поезія, політична сатира, нью-ейдж - може, це й не всі музичні жанри, в яких працював і працює Віктор Морозов?

Хто пам'ятає ансамблі "Арніка", потім "Смерічка"? Свого часу це було явище. Віктор Морозоа - соліст, композитор, виконавець, не побоюся сказати, таких шедеврів, як-от "Панно Інно" на слова П. Тичини.

Ремікс - модне нині слово. "Оживлення" колись відомих шлягерів. І ось Віктор Морозов і львівський гурт "Мертвий півень" підготували таку програму. "Афродизіаки" називається. Що це таке? Це, скажімо так, їжа, яка піднімає еротичний настрій. Наприклад, селера чи устриці. Так от, "Афродизіаки" вже в Києві.

Зустрілася з Віктором. (Спробуй його спіймати - то він у Львові, то в Торонто, чи ще по якихось світах). За філіжанкою кави - спогади й роздуми. Сам він народився у Кременці, на історичній Волині. Мріяв побачити великий світ. Потім опинився у Львові, де вивчав англійську філологію в університеті. А що він і його друзі стали випускати рукописний журнал "Скриня" з "модерністською літературою", то хлопців узяли "на гачок". Усякого довелося звідати. Але, слава богу, Віктор Морозов не пропав.

Якось він переживав чергову життєву кризу - з ким не буває? Безліч "чому?" не давали спокою. Та ось одного дня (а було це понад десять років тому у Львові) йому зустрівся незнайомець. Це був ще молодий чоловік. Він пронизливим поглядом вивчав Віктора. А потім напросився на пару слів. "Пара слів" переросла в розмову на три години. Незнайомець розповів ошелешеному Вікторові - що з ним було, що нині відбувається і що буде. Потім зник. Жодного разу після того Морозов не бачив його. Але все те, про що говорив чоловік, справдилося з точністю до мікрона. Віктор і досі не знає, чи то був сон. Може, то був він сам, "роздвоєний" на дві іпостасі? Але таємниця й досі хвилює.

Утім, таємницю можна витлумачити так. Той, хто намагається тримати свої життєві "антени" в чистоті, завжди матиме відповідь через них на свої запитання. Кожен має свої знаки, вказівники і сингали на всі випадки життя. Та не кожен чує їх.

На людей сцени, а надто естрадних співаків, чигає багато спокус. Не оминули вони й Віктора. Була ж гра на весіллях і танцях, де випивка і гроші, молоденькі дівчата, що умлівають від рок-музиканта. Спокуси великі. Дуже легко було опинитися навіть не на узбіччі, а просто в баюрі. Спробуй тоді піднятися! Свідчень тому - безліч. Що в наших краях, що в далеких заокеанах - Джиммі Гендрикс, Джим Моррісон, Дженіс Джоплін...

Мабуть, у нього добрий ангел-охоронець. Хтось дуже вчасно стримував і витвережував. Але роль співака дається йому органічно. На сцені живе природно й легко. Та не робить своє життя майданчиком для виступів. Навпаки, любить усамітнення. Надто з віком - це нагальна потреба.

Мандрівник - за натурою і покликанням. "Циганська натура" - каже про себе. Кинути все - і гайда, світ за очі. Ще в невиїзні 80-ті була Індія з її екзотикою і контрастами. Нині можливості розширилися: Греція, Бразилія, Португалія, Афганістан, Парагвай, Мексика, США, Канада, Голландія, Туреччина, Монголія, Франція, Іспанія. "Любимо мандрувати з дружиною, не знаючи наперед, куди нас занесе. Де ночуватимемо. Так було, приміром, у Франції. Ось-ось Новий рік, а ми - в авто, не знаємо, де його зустрічати будемо. А заїхали в Арль. Старовинне містечко. Є що згадати!..." - розповідає Віктор.

Він скрізь намагається вникнути в звичаї країни, вивчити мову. Це розширює внутрішні обрії. Та й для перекладацької роботи необхідно. А те, що потяг до мандрів - то його натура, то ось що пригадує. Змалку намагався сісти поряд із водієм, щоб дивитися у лобове скло, де огляд найкращий. Або таке: любив прикладати вухо до рейок і слухати їхній гул. Чи така "манія": малим записував номери автомобілів, які бачив у своєму Кременці. Магія чисел? Прагнення дороги. Сни-мандри. Та - здійснилися, хоч тривалий час був "невиїзним". А коли в Індію їхав, то люди розписувалися: мовляв, відповідаємо за нього. За що, власне?

Віктор Морозов останнім часом зацікавився кулінарією. Коли з'являється натхнення і є трохи часу - готує екзотичні страви. Приміром, китайської чи таїландської кухні. Обкладається книжками, закуповує купу екзотичних приправ - і чаклує. Гості пальчики облизують. Як зацікавився кулінарною справою? На фестивалі "Червона рута" в Запоріжжі познайомився з письменником Валерієм Шевчуком. Той розповів, скільки різновидів борщу вміє варити. Заінтригував співака: "А я що, нездатний?" І пішло-поїхало.

Але з їжі не робить культу. Окрім того, що продовжує співати (а ще ж - продюсер "Четвертого кута", мистецький керівник театру "Не журись!"), чимало перекладає. Українською вийшло три романи модного нині бразильського письменника Пауло Коельо. До речі, нещодавно Віктор Морозов нарешті особисто познайомився з ним - дивовижно подібними виявилися долі українця та бразильця! А ще ж Віктор працює над "Гаррі Поттером" Д.Ролінґ - він подарував українському читачевідва томи цього культового роману, а далі напружено працює над наступним.

А ще... А ще Віктор має чудову доньку, акторку й співачку - Мар'яну Садовську. Я чула українські народні пісні в її виконанні - це щось дивовижне. Її мистецькі шляхи, як і шляхи батька, пролягають й Польщею, й Німеччиною, й США та Ізраїлем. І дуже любить Мар'яна приїздити в село Крячківку, де записує пісні від жінок, котрі донесли пісенний код українців до наших днів.

Каву допито. Всього - не переговориш. Насамкінець запитую: "Які улюблені місця в Києві?" - "Ботанічний сад над Дніпром. Я люблю там поблукати сам. Люблю умиротворення і спокій. Набратися натхнення у тиші й дерев. Тоді яснішає життя".